Містичний трикутник у Чорнобаївці: чим страшне українське село для орків

17 квітня, Збройні Сили України знову розбили російські війська на аеродромі у Чорнобаївці на Херсонщині. Це улюблене місце окупантів, звідки їх гучно прибирають, а вони знову лізуть вже стало легендою широкомаштабного вторгнення рф на територію України. В чому феномен українського села розкаже редакція. 

Події в аеропорту біля села продовжують бути джерелом народної творчості та жартів українців: "Побачити Чорнобаївку і померти", "Намолене місце", "День бабака", "Після перемоги Чорнобаївка стане туристичним містом", "синдром Чорнобаївки".

Так що це за селище? Чорнобаївка – село недалеко від Херсона, розташоване обабіч автотраси державного значення. 

Його можна помітити по дорозі до Миколаєва. Історія Чорнобаївки дуже схожа на історію інших сіл Херсонської області. Але за останні дні назва цього населеного пункту стала відомою не тільки всій Україні, а й за її межами. Поблизу села розташований аеропорт, в якому дислокується ворожа армія. Її вже вкотре розгромлюють українські війська, а окупанти знову займають цю територію. 

Історичне минуле

Наприкінці 18 століття у цій місцині недалеко від річки Вірьовчиної з’явилися хутори Степанови, Чорнобаєви, Гусакови. Тоді ця річка була повноводною з доволі активною корабельною навігацією. Що не можно сказати про її сучасний стан. Ці хутори переважно заселяли селяни з Полтавської губернії. Мальовничі береги Вірьовчиної, безліч фруктових садів та невеличких хуторців вабили херсонців, які з початком теплих сезонів вирушали у овочево-фруктовий рай. Вони в такий спосіб рятувалися від міської метушні та спеки. В 19 – на початку 20 століття в ці місця херсонці заїжджали на дачі іноді на кілька місяців, чим дуже радували місцевих селян.

Останні за сезон непогано на них заробляли. Тихе та розмірене життя мешканців Чорнобаївки, як і самого Херсона, зруйнували революційні події 1917-1921 років. Тоді був час постійної зміни влади (білі, червоні, зелені, тощо), нальотів різних банд, відсутності харчів та продуктів першої необхідності. Але жителі хуторів це пережили. У 1923 році усі хутори були об’єднані в село під єдиною назвою – Чорнобаївка. У 20-х роках її згадали на шпальтах місцевих газет, як місце знищення ховрахів: «В нашем селе проводиться ударная компания по борьбе с хлебными вредителем-сусликом. Крестьяне, под общим лозунгом борьбы, дружно взялись за выливание водой сусликов и в скором времени покончат с ними. Крестьяне, следуйте примеру Чернобаевского сельсовета» (газета «Херсонський коммунар», 1924 рік). Тепер в цьому місці вже «дружно» знищують інших представників класу ссавців.

Містичний трикутник

Сьогодні на просторах Інтернету Чорнобаївка стала вже легендарним місцем, про яке поширюють не тільки меми, але й легенди. Ось одна з таких:   

"Легенда про Чорнобаївку"

Наприкінці 17 ст. козаки під командуванням отамана Чорноброва подались до нижньої течії Дніпра, щоб перехоплювати татарські орди на Кримському перешийку.

Чорноброва добре знали, уникали зустрічі з ним і татари, і турки. Вони називали його Чорним баєм (володарем), найближчі ж друзі отамана почали звати його Чорнобаєм.

«За одне літо козаки збудували три кам'яні фортеці і назвали їх Чорнобаївська, Гусаківська та Степанівська. Десь посередині цього великого трикутника була пізніше збудована, мала козацька церковка Пресвятої Покрови і закладене кладовище.

Одного разу біля Дніпра зупинилась велика зграя бусурман (близько 1000) з награбованим майном і полоненими дівчатами.

Загін Чорнобая налічував десь 150 чоловік, але вони розбили бусурманів при цьому поранення отримали всього 20 козаків.

Звільненим дівчатам святий отець наказав скинути їх кайдани в річку, яку окропили кров‘ю ворогів. При цьому він промовляв замовляння.

Тобто Чорнобаївка дійсно замовлена з 17 ст характерниками. Ось вам і містика»

Це дуже цікавий фольклор, який пояснює містику цього місця, в яке потрапили окупаційні війська. Гадаємо, цей народний переказ ще довго буде передаватися з покоління до покоління.

Крім козацьких легенд в історії Чорнобаївки є ще одна цікава сторінка – готські поховання, яким уже понад 1500 років.

За словами дослідника Сергія Дяченка, у 2008 році до краєзнавчого музею звернулася родина з Чорнобаївських хуторів із проханням дослідити поховання, яке вони випадково знайшли, копаючи льох. Цією знахідною виявилось похованням готської дівчини початку V ст.

Дослідник пише у своєму Facebook: "По-перше, готи ніяк не відмічали своїх поховань ані насипами, ані стелами, навіть утаємничували їх, тому досліджено їх у випадкових місцях одиниці. По-друге, це були часи, коли вже прокотилася гунська навала у 375 році й вважалося, що готів майже не лишилося на берегах Дніпра. А по-третє — статус дівчини: великі срібні фібули (застібки — прикраса й елемент одягу), сердолікові та скляні буси, кістяний гребінець, скляний конусоподібний великий кубок, коштовний сіро лощений посуд й купа інших речей у похованні вказують на її неабияке походження. З’ясувалося також, що подібні поховання були й на сусідніх ділянках. Тож десь поруч було й поселення".

У IV ст н.е. на території сучасної України дійсно існувала готська держава. Готи емігрували із Південної Балтики до України й оселилися між Дніпром та Дунаєм.

"Готи на Дніпрі стали легендою в прямому сенсі. Війна готів з гунами склала основу скандинавських саг "Про старі часи", зокрема саги "Про Хервьор та Хейдрека", яка своєю чергою послугувалася одним із джерел для Джона Рональда Руена Толкіна у створені "Володаря перснів".

У сазі розповідається про те, як діва-войовниця Хервер, дочка Ангантюра, отримала на могилі батька "чарівний меч Тюрфінг", викуваний гномами для конунга Гардаріки, на ім'я Сіргламі. А далі — про бій гунів з готами у Пониззях Дніпра, про сина Хервер, Хейдрека, який правив у Рейдготланді — державі на Дніпрі.

Й таким чином ми виходимо з вами на легендарні війни сил добра — людей, ельфів, гномів та гобітів з силами зла — орками та гоблінами. А сьогодні спостерігаємо у Чорнобаївці сучасну їх версію й знаходимося в очікуванні неминучої перемоги над Мордором", – говорить дослідник у своєму дописі. 

«Синдром Чорнобаївки»

Сьогодні навіть українські військові ввели нове поняття «Синдром Чорнобаївки». Цим синдромом, на їх думку, страждають не тільки російські генерали, а й усі окупанти без винятку. 

З початку незалежності в 1991 році та до сьогодення село жило мирним життям, поки вранці 24 лютого 2022 року жителіне почули – звуки війни. Як би там не було, й скільки мемів не складали про Чорнобаївку, але там, на превеликий жаль, страждають звичайні жителі, які стали заручниками таких військових обставин. 

Президент України Володимир Зеленський в одному зі своїх звернень зауважив: "Українська Чорнобаївка увійде в історію воєн. Це місце, де російські військові і їхні командири показали себе повністю такими якими вони є — бездарними, здатними просто здати своїх людей на забій".