9 травня Україна відзначає день Європи – свято, що символізує єдність європейської частини світу. Цього ж дня росіяни святкують «День Побєди» – свято, яке давно втратило зв’язок з біллю втрат Другої світової та перетворилося на головний день путінізму – день, який нагадує, що росіяни «моґут повторіть» все найгірше, що було у Другій світовій війні: вбивства мирних людей, катування, ґвалтування та геноцид.
Тож напередодні 9 травня ми вирішили зануритися у світ брянських пабліків, щоб дізнатися, про що пишуть «простиє» росіяни та чи згадують у найближчому закордонні українців (одразу спойлер – про обстріли Чернігівщини та вбивство мирних українців, що відбулися напочатку травня, нам не вдалося знайти ані слова – схоже, для брянців цих подій просто не існує).
Напочатку травня у Брянській області була підірвана залізниця. Проте спільнота «Типичний Брянськ» у «ВКонтакті» називає це новою російською мовою: «схід рухомого складу через незаконне втручання сторонніх осіб у діяльність залізничного транспорту».
У коментарях брянці звертають увагу на цей «новояз»:
Й поки одні обговорюють чи беруть українські спецслужби інформацію з російських соцмереж:
Інші «звичайні росіяни» намагаються запевнити себе, що Росія успішно воює на всій лінії фронту та закликають стерти Україну з обличчя Землі:
Цікаво й те, що у той час як росіяни своїми бомбами вбивають мірних людей на Чернігівщині, брянці переконують один одного у тому, що Росія не займається тероризмом, а їх зброя «дуже високоточна» та вражає лише «військові бази»:
Звісно, вистачає у ці дні й матеріалів про «пам’ять дідів»: від деяких з них мозок вибухає одразу, від якихось – тільки якщо вчитатися.
Ось, наприклад, в «Однокласниках» група «Новозибков.su»(Новозибков – це місто у Брянській області, яке є історичною частиною Стародубщини) вітає «С дньом Победи»
Якщо придивитися, головний лікар місцевої лікарні, той самий, якому, найімовірніше, доводиться зараз лікувати поранених загарбників, закликає росіян до «нових подвигів». А Добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту (саме так розшифровується ДОСААФ) бажає своїм росіянам-окупантам «яскравих барв життя» (сподіваємося, ЗСУ забезпечить для них здійснення бажань).
У той же час, поки окупантам бажають нових барв, до 93-річної блокадниці у Брянську прийшли дві ряжені «під дєдов» співачки та влаштували концерт:
Як пишуть самі росіяни: «за обличчям бабусі видно: «Йдіть, співати ті пісні в себе вдома»
Проте найстрашніше, що вдалося побачити, готуючи цей огляд, це допис про захід, що відбувся 5 травня у садочку 12 міста Стародуб:
Тут є все. Від так званих «дідів на палках» та малюків у військовій формі:
До конкурсу малюнків «герої СВО очима дітей». Тобто на Стародубщині – у козацькому краю, дітей – нащадків тих самих козаків, у прямому сенсі, з дитячого садочку вчать, що вбивати українців на «СВО» – то є нормально.
Ще за підсумками Брестського миру 1918-го року Стародубщина визнавалася частиною Української народної республіки. Але, захопивши Україну, більшовики передали Стародубщину спочатку до Гомельщини, а потім – до Брянщини. З історичної Стародубщини наразі частиною України є лише Семенівська ОТГ Чернігівської області.
Й поки Семенівщину обстрілюють росіяни, на інший частині Стародубщини – у місті Стародуб існує загальноосвітня установа «Стародубський кАзачій кадетський корпус».
Вихованці цього корпусу зараз роздають мешканцям Стародубщини георгіївські стрічки – символ російської окупації України. Та переконують земляків, що російські окупанти нібито «захищають Батьківщину від нацизму» (ага, окупуючи чужі території та здійснюючи геноцид українців)
Взагалі ж життя юних стародубських «кАзаків» (якщо вірити світлинам «кАзацького корпусу») не дуже щасливе:
Цікаво, що на сторінці корпусу закріплене опитування, де у респондентів запитують: чи знають вони історію козацтва свого регіону.
Ось тільки схоже, що самі вихованці юних кАзаків не пам’ятають нічого про справжнє стародубське козацтво…