Чим завершилась битва приватних армій шойгу та пригожина
Новина про те, що ПВК «вагнер» втратила доступ до рекрутингу в російських в’язницях, підтверджує – суперечки між її власником є.пригожиним і керівництвом мо рф виходять на новий рівень.
В Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували чим завершилась битва приватних армій шойгу та пригожина.
Із 9 лютого, після підтвердження пригожиним заборони вербування для ПВК «вагнер» ув’язнених, цим стало займатися російське міністерство оборони під прикриттям приватної військової компанії «патріот», яку безпосередньо пов’язують із міністром оборони рф с.шойгу.
Практика використання кремлем ПВК для виконання нелегальних завдань з підтримки лояльних путіну режимів в Африці давно відома. Найпублічнішою стала пригожинська ПВК, проте покладатись лише на «вагнер» путін не хотів. Так виникла підконтрольна шойгу ПВК «патріот», яка взяла на себе частину замовлень кремля на виконання бойових завдань. Це й поклало початок конфлікту між пригожиним та шойгу. Із самого початку в найманців з «патріоту» було набагато краще фінансове забезпечення, ніж у «вагнерівців». Якщо останнім платили 150-240 тисяч рублів на місяць, то в «патріоті» – від 400 тисяч до 1 мільйона. Наразі «патріот» – ще більш закрита і складніше влаштована компанія, ніж «вагнер». У структурі «патріота» понад 10 мініармій зі своїми завданнями, які працюють у Судані, Габоні, Центральноафриканській Республіці (ЦАР) і тепер в Україні. Чергове загострення між приватними компаніями відбулося в липні 2018 року в ЦАР, коли група російських журналістів, які приїхали для зйомок документального фільму про діяльність російських ПВК, загинула при невідомих обставинах. Підозра в загибелі журналістів спочатку впала на бойовиків із ПВК «вагнер», але розслідування телеканалу «Дождь» наполягало на причетності до вбивства ПВК «патріот». Надалі розслідування було згорнуто, але незалежні дослідники наполягають на версіях, що або журналісти «Дождя» на замовлення пригожина підставили шойгу, або шойгу справді наказав убити журналістів, щоб підставити найманців пригожина і «вичавити» його з ЦАР.
Як бачимо, найманці шойгу мало чим відрізняються від найманців пригожина. Це лише конкуруючі «контори», володарі яких змагаються за близькість до «тіла» путіна та право «замкнути» на собі фінансові потоки від військово-політичних авантюр кремля за кордоном.
Результатом апаратної боротьби за наближеність до путіна стала впевнена перемога армійського генералітету. Група впливу шойгу змогла довести путіну, що амбіції пригожина більші, ніж просто роль військового керівника, і треба витіснити його з кремлівського пулу. А відпрацьована пригожиним практика давати громадянам із кримінальним минулим індульгенцію за участь у війні перейшла теперішнім фаворитам путіна.
З цього приводу дуже цікава інформація голови опозиційного кремлю фонду «Русь, що сидить» о.романової про вербування ПВК «патріот» на війну в Україні жінок-в’язнів. Адже ідея можливості їх участі у війні належить саме пригожину, який ще у лютому заявив, що «працює у напрямі» застосування ув’язнених жінок як снайперів чи членів диверсійних груп.
Наразі пригожин все більше конфліктує з російськими елітами і крім міноборони налаштував проти себе «пітерських друзів» путіна, фсб та адміністрацію президента рф.
Також пригожина тіснить не лише Міноборони. Щоб стримувати вплив власника «вагнер», кремль схиляє й інших російських олігархів створювати свої приватні військові компанії. Так, уральський олігарх і.алтушкін намагався вербувати ув’язнених у місцевих колоніях, і прагнучи закріпити за собою монополію, «викинув» звідти людей «кухаря путіна». Кремль також активізує створення «кишенькових армій» а.саркісяна, наближеного до в.януковича та р.кадирова.
Що принесе Україні конфронтація між пригожиним та шойгу?
Перестановки в армії говорять про те, що шойгу та герасимов зуміли вийти з опали та повернути свої позиції. Ресурси «вагнера» були використані, щоб стабілізувати фронт і дати перепочинок армії, а коли на тлі великих втрат особового складу місія пригожина практично закінчилася (вагнерівці втратили в Україні більше 29 тис. бійців або 77% всього особового складу), шойгу відмовляється забезпечувати його бійців боєприпасами та «вішає усіх собак» за поразки на фронті.
Більше того, значна кількість командирів підрозділів «вагнер», які публічно висловлювали свою незгоду з мо рф, почали гинути один за одним. Це стало попередженням для самого пригожина, чим можуть завершитися його політичні амбіції.
Конфліктна ситуація між російським військово-політичним керівництвом та пригожиним безумовно руйнує управлінську ланку та ослаблює бойову злагодженість російських військ, особливо напередодні прогнозованих весняних наступів зс рф та контрнаступів ЗСУ. Через втрату пригожиним минулого політичного впливу, ефективність операцій ПВК «вагнер» на Бахмутському напрямку буде знижуватися.