Автоколону зустрічали на колінах. У останню путь провели волонтера з Вінниці Володимира Даценка

Друзі останнього сподівалися, що їх «Борода» живий. Але..Сьогодні, 17 липня, його поховали в Погребищенському районі. Були тисячі квітів та людей. Багато вінничан на машинах й автобусах.Без Володимира залишились батьки, сестра, кохана і троє діток.

Внаслідок ракетного обстрілу у Вінниці загинули 24 людини. Серед жертв, як ми розповідали раніше, опинився учасник громадської організації «Дорожній контроль Вінниця», доброволець Володимир Даценко. Для друзів — «Борода». Два дні він значився у списку зниклих. Врешті дізналися: Володимир Даценко загинув.

Попрощатися з волонтером і добровольцем сьогодні, 17 липня, з’їхалися люди з Вінниці, було не менше сотні машин, автобуси. Віддати шану загиблому зійшлися місцеві мешканці. Принесли багато квітів.

Люди в селі, куди привезли тіло на поховання, зустрічали колону, стоячи на колінах. Поховали Володимира Даценка в селі Булаї Погребищенського району. Як розповіли редакції «20 хвилин» друзі загиблого, у нього залишились батьки, сестра, кохана і троє дітей.

Коли розпочався повномасштабний наступ Росії, вінничанин Володимир Даценко допомагав патрулювати Вінницю, був волонтером. Коли у місті стало відносно спокійно, чоловік пішов добровольцем на війну. Інколи приїздив додому.

Друзі розповідають, що 14 липня Володимир Даценко привіз у клініку «Нейромед», яка вигоріла вщент, побратима, що служить в «Айдарі». Тобто опинився в епіцентрі трагічних подій. 

Навіть після того, як знайшли згорілі документи «Бороди» і залишки його автівки, все одно сподівалися на диво. Добу Володимира Даценка не було ні в списках жертв, ні серед поранених. Втім по обіді 15 липня підтвердилася його загибель.

«Важко усвідомити, що його вже немає...»

Друзі, які до останнього сподівалися, що їх «Борода» живий, раніше поділилися спогадами про товариша. В день поховання нагадаємо деякі:

Володимир Затайдух, керівник «Дорожного контролю»:

— Це мій друг. Не те, що друг, навіть більше, брат. Це людина з великим серцем, яка, щоб ви розуміли, її не призивали, вона сама добивалася місяць, щоб піти захищати нашу країну. Він пішов добровольцем. Його ніхто не хотів брати, а він сам добровольцем, добився і пішов. Володимир — це та людина, яка не думала про себе. А завжди думав про когось іншого.

Віталій Павловський, активіст та журналіст:

— В нашій команді друзів Володимир був єдиним, хто не мав мінусів, взагалі. Це була наскільки добра і світла людина, що таких потрібно пошукати. Кожен його вчинок був щирим. Завжди йшов на допомогу, був на стороні правди. За своїх друзів стояв горою. Важко дається розуміння, що його вже немає...

Джерело: 20 хвилин