«Азов» стоятиме у Маріуполі до кінця: чи є шанси вижити у пеклі

Триває сімдесят третя доба героїчного протистояння Українського народу російському воєнному вторгненню. Маріуполь відволік на себе всю силу російського вторгнення, а батальон «Азов»  стоїть насмерть, покинутий усіма. Ми всі зобов'язані своїм життям Маріуполю та «Азову».  росіяни вбили понад 25 тисяч цивільних у місті та втратили 2,5 тисячі своїх військових. Захисники Маріуполя наразі залишаються сам на сам проти переважаючої кількості ворога. Чи є шанси вижити у пеклі розповіли на пресс-конференції герої полку «Азов», передає редакція. 

Ворог продовжує вести інтенсивні обстріли «Азовсталі». Лише за ніч захисники нарахували 25 вильотів, зокрема трьох стратегічних бомбардувальників. Працюють танки, міномети, снайпери, піхота намагається штурмувати.

За останні три дні вдалося здійснити евакуацію цивільних. Чи всіх евакуювали захисники не можуть сказати, оскільки немає спеціальної техніки, щоб розібрати завали.

Про блокаду Маріуполя

Наразі у Маріуполі відбувається те, чого раніше ніколи не бачили в історії. 

Політики відзначають невеликі перемоги — евакуацію кількох десятків та сотень людей, водночас понад 25 тисяч людей було вбито російською армією.

Не дивлячись на страшні цифри загиблих українців, втрати ворога також високі. 

Українські бійці вбили в Маріуполі 2,5 тисячі російських військових та поранили ще п'ять тисяч окупантів — це більше ніж 15% військових втрат їхньої армії.

Захисники також знищили понад 60 танків і пошкодили ще 30 — це 10% їхніх втрат (загальних за час війни — Ред.).

"Багато хто говорить, що ми герої – нам не варто було б цим хизуватися, тому що ми насправді виконуємо свою роботу. Багато хто захоплюється нами. Перший факт. Героїзм з’являться, коли зазнає невдачі планування. І багато людей вважають, що ми герої, і так і є, поруч зі мною багато героїв. Багато людей віддали своє життя за місто, за державу, і це наш пріоритет", – наголосив офіцер управління розвідки Ілля Самойленко.

Він додав, що бійці Азова вирішили стояти до кінця і мали наказ захищати Маріуполь.

"Проблема в тому, що багато офіційних представників влади не хвилювала оборону України протягом останніх восьми років. Оскільки ця війна розпочалася не 24 лютого, наша підготовка була саботована офіційними особами, бюрократами, всі заважали нам готуватися до оборони. Але ми знали, що велика війна ще попереду", – наголосив Самойленко.

Захисники Маріуполя розуміли, що рано чи пізно доведеться вести кругову оборону в місті. 

Денис Прокопенко розповів, що вони абсолютно свідомо пішли в цей котел. Вважають, що зробили вагомий внесок для перелому ситуації в цілому в Україні та відтягнули на себе велике угрупування сил противника, щоб послабити тиск на інших напрямках. Це дало змогу отримати Україні озброєння від західних партнерів, перегрупуватися й діяти більш ефективно. 

Денис Прокопенко каже, що бійці сподівалися на деблокаду. Втім, вона поки не відбулася. 

"Зараз ми маємо допомогти самі собі, щоб перемогти в цій битві. Влада намагається вирішити питання дипломатичним шляхом та перемовинами. Але на даний момент – нехай це грубо звучить – ми віддані самі собі", - додав командир "Азова".

Головне з брифінгу захисників Маріуполя. Частина друга. «Ми збираємося стояти стільки, скільки треба»

Чи є шанси вижити:

Перший варіант: відкласти зброю і чекати на кінець: це буде швидка смерть від бомб або повільна – від голоду.

Другий варіант: спробувати втекти, як роблять боягузи. Думаючи лише про власне життя, а не про обов'язок та присягу.

Третій варіант: здатися.

Четвертий варіант: єдиний, який гарантує життя і від якого не буде соромно – це стояти і боротися. 

Захисники знають, що полк «Азов» немає високих шансів на виживання під час потрапляння у полон. Здатися для них — неприйнятно.

Про зв'язок із командуванням та родинами

Захисники Маріуполя повідомили, що зв'язок з командуванням і наказ — тримати оборону у них є. Вони збираються стояти стільки, скільки треба.

Про поранених військових

95% поранених військових, яких доставили на «Азовсталь» із поля бою, вижили завдяки медикам. Тим не менше, люди страждають, а деякі помирають, через те, що не можуть отримати всю потрібну медичну допомогу.