Згадки минулого на сучасних вулицях: короткий екскурс в історію одного з прикордонних міст Одеської області

Прикордонний район України, місто районного підпорядкування, центр району, вузлова станція на розгалуженні Одеського та Молдавського відділків Одесько-Кишинівської залізниці. Саме так, і не тільки, називають одне з міст Одеської області – місто Роздільна.

Перші згадки про нього з’явилися приблизно у 60-ті роки XIX століття. Журналісти 048.ua відвідали прикордонне місто, завітали до найвидатніших місць та підготували найцікавіші згадки з історії його виникнення та розвитку.

Звідки пішла назва міста

Існує кілька версій появи назви “Роздільна”. Якщо запитати місцевих жителів про її походження, ймовірніше, почуєте розповідь про місто, що виступає певним роздільником між двома гілками.

Виникнення населеного пункту припало на будівництво Одесько-Балтської залізниці, закладення якої відзначили 4 травня 1863 року. Тоді ж почались роботи на головній колії Одеса – Роздільна. Нову станцію назвали так, оскільки тут магістраль розділялася на дві гілки: одна — до Парканів (сьогодні Балта), друга — до Бірзули.

Залізниця була певним роздільником між Одесою та Тирасполем, звідси виникла назва – Роздільна.

Існує й інша, менш відома, версія появи назви міста, що пов’язана з озером. За збереженими архівними записами та фото, біля залізничної станції було озеро, яке в посушливі роки пересихало й утворювалися два басейни розділених лінією суші. На цьому місці була побудована водокачка, яка давала воду для паровозів.

Водонапірну вежу можна побачити на фото, де зображена станція міста у 1914 році.

Тому й існує думка, що певний час станція мала назву Водо-Роздільна. Згодом елемент Водо- відпав і залишилася тільки друга її частина – Роздільна.

Залізничний вокзал

Першими поселенцями Роздільної були власне робітники залізниці. Втім, життя людей було ненайлегшим: жили у землянках, вагонах та збитих бараках неподалік залізної дороги, бракувало питної води. Робітників жорстоко експлуатували: вони працювали по 15—16 годин на добу, а заробляли пересічно по 25—30 копійок на день.

У 1863 році біля станції вже виникло невелике селище з 20 дворів, де проживало близько 179 осіб. Того ж року тут відкрили першу крамницю, два шинки, пекарню, поштово-телеграфну станцію, аптеку.

Через Роздільну постійно йшли вантажі на Одесу. Від неї проклали стратегічну гілку до румунського кордону. Таким чином, Роздільна перетворилась на залізничний вузол і в 1906 році стала станцією першого класу Південно-Західної залізниці.

У зв’язку з цим розширилися й служби. В наступному, 1907 році, з’явилося оборотне депо, де проводився поточний ремонт і заправка паровозів. Залізнична майстерня мала вагонне та паровозне відділення, де ремонтували рухомий состав та виготовляли запчастини. Тоді на станції працювало близько 300 робітників.

Сьогодні залізничний вокзал міста, на жаль, потроху занепадає, як й сама залізниця Одеської області. Кількість потягів скорочують, на вокзалі не проводять ремонтних робіт, а автостанція вже давно не працює. Проте, через Роздільну щодня продовжують проходити чимала кількість пасажирських потягів, приміських електричок та вантажних вагонів.

Історичні та видатні місця міста

Дістатися до міста Роздільна можливо будь-яким зручним способом. Зазвичай сюди приїжджають приміським або пасажирським потягом місцеві жителі, автобусом з невеликих селищ Роздільнянського району або власним автомобілем.

Центр міста зосереджений біля залізничного вокзалу, як історичної пам’ятки та культурної спадщини.

Це вже нова будівля, яку побудували у листопаді 2003 року. Вокзал був подарунком місцевим жителям і працівникам великого залізничного вузла Роздільна, а також пасажирам, які користувалися залізничним транспортом.

Навпроти вокзалу розміщується оновлена Привокзальна площа. На ній можна спостерігати багато алей із зонами відпочинку, що розходяться у різні напрями міста з однієї точки – видатного пам’ятника Тарасу Шевченку. Він з’явився в Роздільній у 2008 році. Скульптуру виконав заслужений художник України Олексій Коп'єв, точно повторивши одеський монумент.

Пройшовши далі, спостерігаємо будівлю, що добре знайома кожному місцевому жителю – “Перлина”. Ще у 1974 році міська рада виділила земельну ділянку під будівництво Будинку побуту, який здали в експлуатацію в грудні 1979 року. В 1999 році 3-й та 4-й поверхи будівлі передали для розміщення Центру творчості дітей та учнівської молоді. На перших двох поверхах розміщувалися бюджетні організації ветеранів та інвалідів, бібліотека, туристичний центр, всі технічні приміщення.

Пізніше там відчинялися приватні кабінети, перукарні, фотостудія, бар та інші надавачі послуг. Сьогодні ж від колишньої “Перлини” залишилася тільки назва, що невдовзі змінять, оскільки Будинок побуту переходить в нову власність. До речі, саме з цього приводу наразі в місті триває “суперечка” між Роздільнянською районною радою та ПК "Роздільнянський райпобуткомбінат".

Одразу біля “Перлини” розміщуються й інші історичні місця прикордонного міста.

Ось, наприклад, занедбана будівля, що колись носила назву місцевого кінотеатру.

Єдиний роздільнянський кінотеатр “Ювілейний” відчинили у 1970 році. Для декількох поколінь він був предметом яскравих спогадів та переживань.

Прикро, але тенденція занедбання культурних споруд спіткала і цей кінотеатр. Не впливало ні розташування у самому центрі міста, ні популярність місця. Питання щодо вирішення долі «Ювілейного» піднімалось протягом останніх років: приміщення потребувало капітального ремонту, було зачинене, але все одно здавалося в оренду. Згодом Роздільнянська районна рада виставила кінотеатр «Ювілейний» на аукціон. Народні депутати обіцяють, що на місці культурної пам’ятки Роздільнянщини з’явиться торгівельний центр, але насправді роздільнянці вкотре отримають чергову покинуту будівлю в центрі міста.

Втім, площу перед кінотеатром нещодавно відремонтували та наразі вона виглядає придатною для відпочинку.

Поруч можна завітати до місцевого Будинку Культури, що збудували у 1971-1975-х роках. Там регулярно проводять міські заходи, церемонії нагородження та концерти.

Окрім цього, в будівлі розміщений Роздільнянський народний історико-краєзнавчий музей, куди можна завітати на екскурсію.

Оминувши Будинок Культури, потрапляємо у місцевий парк, який кардинально змінився за останні роки. Зі старого тут залишилися старі фонтани, декілька поодиноких лавок та історичні пам’ятники, присвячені героям, визволителям міста та загиблим воїнам за часів Другої світової війни.

З моменту реставрації алеї тут з’явилися вуличні борди, де вказані імена загиблих воїнів роздільнянців, що віддали свої життя у великій війні.

Посеред алеї розміщена Свято-Миколаївська церква.

Завершуємо прогулянку відвідуванням Роздільнянського НВК "школи-гімназії" №1. На початку 2023 року школу переіменували на Роздільнянський міський ліцей №1.

На території школи є великий стадіон, де у теплу пору року займаються діти. Також щороку приїжджають учні з різних шкіл району та області для участі в змаганнях.

Біля входу можна побачити пам’ятник двом воїнам з Роздільної, що загинули у війні у 2015 та 2019 роках.