Подвиги Героя заслуговують пошани: пам’яті захисника Ярослава Свицельського з Житомирщини, — ПЕТИЦІЯ
«Герої не вмирають, доки про них пам’ятають», – кажуть в народі. І я з цим висловом згодна на всі сто відсотків. Говорити про наших захисників, згадувати та шанувати пам’ять про них – дуже важливо.
Про це інформує «КоростеньМЕДІА».
Під час радіоефіру на Коростень ФМ 107.5 в програмі «Тема дня» в листопаді була присутня Тетяна Свицельська – дружина загиблого героя-коростенця Ярослава Свицельського. Жінка розказала про захисника та попрохала всіх підписати петицію щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) Ярославу Казимировичу СВИЦЕЛЬСЬКОМУ. Переходьте за посиланням!
«Петиція дає звання. Я хочу, щоб не тільки близькі люди знали, що Ярослав Герой, а щоб вся Україна знала. Вони всі Герої, я не можу говорити тільки за Ярослава», – розказала під час етеру Тетяна Свицельська.
Знайомий з майбутньою дружиною Ярослав був з дитинства. Закінчив хлопець 11 ліцей, вступив в Житомирську політехніку. Після відмінного закінчення ВУЗа повернувся в рідне місто, де працював на кар’єрі.
«Він був дуже відповідальною людиною, совісною. Скажімо так – завжди був за колектив, завжди за своїх», – ділилася спогадами дружина захисника.
Так само і на передовій. Будучи командиром 3-го взводу спецпризначення 1-ї роти спецпризначення частини А4585, Ярослав завжди думав про побратимів і приймав такі рішення, щоб не нашкодити. Іноді ці рішення були всупереч наказів, за що воїн отримував догани від керівництва. Проте він неодноразово рятував життя своїм товаришам по службі.
Після новорічного святкування 2023 року Ярослав мав їхати додому з Донецької області, проте вже 2 січня він не виходив на зв’язок з родиною. Без хоча б якоїсь інформації родина Героя була цілий тиждень. 9 січня Тетяні зателефонували з військкомату та попросили проїхати за адресою, де Ярослав раніше проживав.
«Сказали, що це сталося третього числа, що він під якимись завалами. Його побратимів дуже багато загинуло, в живих лишилися троє чоловік. Вони приїжджали вже весною і розповідали, як все було», – тремтячим голосом розповіла Тетяна Свицельська.
Коли вночі з 2 на 3 січня Ярослав та побратими пішли на позиції, побачили страшний наступ, в якому не виживе ніхто. На що Ярослав попросив товаришів по службі покинути позиції, аби зберегти життя. «Ми повинні відстоювати, але не такою ціною і не такою кількістю». Притому сам командир відступати не збирався. В мить – вибух від ворожого мінометного удару, після якого захисника тяжко поранили – він втратив ногу. Проте ворожий снайпер своїм вистрілом забрав життя молодого командира.
Подвиг Героя, який ціною свого життя хотів врятувати своїх побратимів, має бути в пам’яті усіх українців. Саме тому так важливо підтримати петицію. Це буде не лише знаком увіковічення пам’яті Ярослава, а й подяка родині захисника.
Наразі петиція зібрала понад 14 тисяч голосів з потрібних 25 тисяч. Якщо потрібна кількість підтримки не набереться, на превеликий жаль, петицію буде анульовано. За словами пані Тетяни, не раз бували випадки, коли в крайній термін не вистачало всього 200 голосів і звернення було скасовано.
Маємо віру, що історія Ярослава Свицельського та старання його дружини Тетяни не залишаться поза увагою. Тож закликаємо усіх небайдужих підтримати петицію, бо подвиги Героя заслуговують пошани. Петиція тут.
Анастасія КОПИШИНСЬКА, "КоростеньМЕДІА"