Справжні “Янголи спасіння”, як слов’янські активісти евакуювали майже 40 тисяч мешканців Донбасу, - ФОТО

 Організацію, яка виросла з рішення двадцяти активістів рятувати людей з місць, де почалися активні бойові дії, офіційно зареєстрували 22 квітня 2022 року.

За півтора року з цієї ініціативи слов’янських волонтерів виросла повноцінна благодійна організація, яка стала дієвим партнером десятка міжнародних інституцій. Голова фонду Дмитро Мишенін впевнений, що “Янголи спасіння” ще довго матимуть роботу — бо війна оголила гострі соціальні питання, які без потужної роботи громадського сектору не розв’язати.

Кілька разів перетинав лінію фронту

Наприкінці робочого дня, який насправді, для нього ще зовсім не закінчився, Дмитро Мишенін нарешті знаходить годинку поговорити про те, чим займається благодійний фонд, що очолює. Дмитро має трохи стомлений голос, але, розповідаючи про свою неймовірну команду, наче наново підживлюється енергією.

Голова фонду Дмитро Мишенін

Він згадує, як усі разом думали над назвою організації, бо хотілося, що вона відображала сенс їхньої діяльності. Усім сподобалося саме “Янголи спасіння”, хоча фонд не є релігійною організацією, під час надання допомоги тут не агітують та не пропагують. Як і не співпрацюють з військовими, хоча як приватні особи багато хто зі співробітників волонтерить та донатить на армію.

“Я зі Слов'янська, моя родина зі Слов'янська, немала частина нашої теперішньої команди — теж зі Слов'янська. Я — парафіянин протестантської церкви, тому з малечку був привчений допомагати іншим, - каже Дмитро. - А починаючи з 2014 року ми активно допомагали переселенцям та постраждалим від війни людям. У нас була своя фірма, виробляли меблі та пелети з дерева. На момент початку великої війни на нашому виробництві було десть 3-4 тони дизельного пального, тому ми вирішили вивозити людей — з Волновахи та околиць. Ми з батьком, а з нами ще десь два десятки людей - ось наша команда, яка на той час була”.
Потік людей ставав більшим з кожним днем, для їхнього порятунку почали поступати фінанси від небайдужих. Тоді вони навіть не уявляли, що через кілька місяців будуть займатися не тільки масовою евакуацією людей, а й розповсюдженням гуманітарної допомоги та підтримкою місць компактного проживання для переселенців по всій країні.

“Так вийшло, що мій батько два рази в лінію фронту перетинав: на шляху до Волновахи він пошкодив на російській розтяжці колеса, довелося міняти на запасні. А лінія фронту двічі просувалася просто навколо нього. Бачив російські танки у двох метрах, можна казати, що тоді йому дуже пощастило, - згадує випадок Дмитро. - Наші екіпажі потрапляли під обстріли, потрапляли в епіцентр вуличних боїв. У нас навіть є кадри, коли втрапляє у лобове скло, а позаду їде російський “Тигр”. Був рейс у Сєверодонецьк, коли у нас теж пробилося колесо, довелося міняти. А коли приїхали туди, де мали забирати людей, там були вже тіла... Якби не то колесо, ми б загинули теж...”

Але попри небезпеку, вони продовжували евакуацію. Тоді не було проблеми знайти людей, вони виходили на вулиці та йшли пішки, сподіваючись на порятунок. Поки там був зв’язок, люди залишали замовлення на евакуацію на Гарячій лінії, де працювали дружина та сестра Дмитра. Потім вони їздили до найгарячіших точок: Дмитро каже, що вони вивозили з найважчих місць Донецькій та Луганській області. Їхні автобуси та автівки були у Лимані та Святогірську, Сєверодонецьку та Лисичанську, майже останніми вони заїжджали у Бахмут, щоб вивезти тих, хто там залишався...

Понад 39 тисяч евакуйованих

На 3 вересня 2023 року команда “Янголів спасіння” евакуювала 39 185 осіб з території, де ведуться бойові дії. Спочатку вони просто для себе рахували людей, бо процес евакуації був терміновий. Зараз кожна евакуйована людина фіксується — інколи це допомагає родичам знайти тих, з ким перервався зв’язок. Ця цифра збільшується щодня — до територій Луганщини, Донеччини, Харківщини додалися люди з Херсонщини, Миколаївської та Запорізької області. Тепер “Янголи спасіння” вивозять й мешканців прикордонних з росією територій на Сумщині.

“Ми розробили шляхи евакуації — спочатку вивозили до Покровська, Слов’янська, Краматорська, де ходили евакуаційні потяги. Зараз у нас 5 автобусів, один великий і один менший бронеавтомобіль, - розповідає чоловік. - Зараз наша робота стала більш плановою, не такою хаотичною. Але ми ніколи нікого не вмовляємо їхати — ми не є працівниками правоохоронних органів, щоб робити це примусово. Бо у кожного своя причина залишатися і, з мого досвіду, змінити рішення вже у момент евакуації неможливо”.

Найчастіше, каже Дмитро, люди знаходяться в емоційному ступорі: їм здається, що безпечніше залишатися там, де вони є. Хтось просто не знає, куди йому їхати й думає, що на чужині він загине від голоду та холоду. Інколи люди навіть повертаються, наприклад, до Авдіївки, так і не знайшовши свого місця в евакуації. Хтось дуже переймається своїм майном і думає, що якщо він залишиться, то ніхто не розграбує і навіть снаряди не втрапить. Але місія “Янголів спасіння” — дати людям шанс виїхати та врятуватися.

Різнопланова допомога

Окрім евакуації, фонд дуже потужно розвиває різні напрямки забезпечення гуманітарною допомогою. Дмитро каже: усе, що ви можете виявити, ми робимо:

“Продукти, гігієна, вода, ліки, будівельні матеріали, “буржуйки”, тверде паливо. Це 18 497 тонн допомоги, не кілограм - тонн... У нас понад 20 партнерів, ми дуже багато працюємо, вкладаємо усі можливі й неможливі ресурси”, - каже Дмитро.

Така потужна робота містить у собі не тільки кермування евакуаційним автобусом чи реєстрацію та видання гуманітарної допомоги. Щоб цей великий організм ефективно рухався та розвивався, в команді працюють понад 100 співробітників, як ведуть документацію, моніторять ресурси, пишуть звернення до партнерів та заповнюють заявки на гранти, звітують та збирають потреби різних груп населення.

“ Через 8 місяців роботи нашої організації, ми стали партнерами агенцій ООН. Першим стало співробітництво з Всесвітньою Продовольчою Програмою, потім ми співпрацювали майже з усіма міжнародними проєктами, що існують в Україні, - пояснює Дмитро. - Ми розповсюджуємо допомогу по всій Україні, але переважно це прифронтові регіони - Харківська, Донецька, Луганська, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська області. Працюємо систематично, отримуємо фінансування різних типів проєктів. Є ті, де нам покривають витрати на доставлення та реалізацію, але часто ми повністю виконуємо усе власноруч”.

Допомогу від “Янголів спасіння” отримали 114 місць компактного проживання переселенців- цей й продукти та гігієна, але кілька десятків таких центрів завдяки підтримці змогли покращити умови проживання людей, отримавши пральні машинки, меблі, душові кабінки.

“Ми маємо спеціальний відділ, який збирає потреби саме для таких місць проживання. Зв’язуємося з місцевими органами самоврядування, керівниками МКП, волонтерами. За майже два роки ми маємо вже величезну базу контактів, наша EXCEL- табличка ледь відкривається, бо це вже дуже об’ємний файл”_ з гумором пояснює пан Дмитро.

Житлове питання

Голова фонду каже, що питання житла зараз дуже гостре, але розв’язувати його варто, враховуючи індивідуальний підхід. Багато чого залежить від умов проживання у МКП та інших факторів, що впливають на рішення людей залишатися або покидати те чи інше тимчасове житло.

“Усе залежить від багатьох факторів, тут не завжди вгадаєш. Буває, хороші умови й люди дуже довго залишаються в МКП. І потім, поступово соціалізувавшись, приймають рішення осісти на новому місці проживання — знайти постійну роботу, орендувати чи купити житло, - каже Дмитро. - А бувало, умови настільки погані, що люди при першій можливості поверталися додому, у небезпеку... Різні історії, різні ситуації, але більшості вже немає куди повертатися, тому вимушені просто терпіти...”

Дмитро констатує, що саме житло є однією з перших потреб, в якій люди очікують допомогу. На разі, МКП не вистачає, у більшості терміново потрібно покращити умови проживання, створювати місця, бо багато людей зараз живуть у скупченні, що збільшує соціальне напруження.

“ У минулому я працював у будівельній компанії. Тому можу сказати, що, звісно, простіше зробити з якоїсь колишньої школи чи садочка центр для спільного проживання людей. Але відремонтувати покинуту недобудову і зробити для людей окреме житло — можливо, не дешевше, але у довгостроковій перспективі — набагато краще, - каже пані Дмитро”.

Чоловік каже, що у всіх регіонах є такі недобудови, і люди залюбки б отримували там житло, якби їм допомогли його довести до ладу. Наприклад, у тому ж Слов'янську подібні будівлі, які у свій час за безцінь приватизували, могли б стати нормальним житлом для тих, хто все втратив у Волновасі чи Сєверодонецьку.

“Це моя особиста думка, що якщо ми кажемо про вкладання коштів, то краще людям індивідуальне житло зробити. Хоча, наприклад, літнім самотнім людям жити разом навіть легше, якщо їм надати нормальну умови, такий варіант для них є більш зручним”, - розмірковує Дмитро.

Потреба у допомозі буде тільки збільшуватися

Дмитро вважає, що від гуманітарної складової у допомозі громадянам ще довго нікуди не дітися. Бо ще кілька років після закінчення бойових дій, більшість регіонів буде потребувати продуктів, засобів гігієни, будівельних матеріалів та послуг, юридичною, психологічної допомоги та соціального супроводу.

“Щоб відновити нормальне життя, потрібен час. Навіть якщо не казати про відновлення інфраструктури та житла, йдеться про психологічні та юридичні послуги, яких потребуватимуть буквально усі, - впевнений голова фонду. - Це усе на десятиліття з нами. Купі людей треба буде елементарно допомогти повернутися назад, комусь — дати можливість здобути нову освіту та опанувати нові професії. Бо більшість підприємств, де працювали мешканці промислових регіонів, зруйновані”.

Розуміючи, що фронт робіт дуже великий, пан Дмитро намагається вже зараз підтягувати організацію під міжнародні стандарти. Каже, що в пріоритеті “вирощування” своїх кадрів, які б працювали з розумінням усіх гуманітарних принципів.

“Так, зараз не усі наші співробітники вільно володіють англійською мовою, але ми цю проблему подолаємо — усі мають можливість опановувати мовні навички на спеціальних курсах, - каже Дмитро. - Можливо, наш досвід буде корисним і на інших територіях, де люди опиняються у гуманітарній кризі, тому у нас попереду великі виклики та їх подолання”.