Дерусифікація Миколаєва: як триває процес з перейменування топонімів та що думають з цього приводу містяни, - ФОТО

У Миколаєві продовжується формування комісії з питань найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів та інших споруд у місті.

Редакція 0512.ua вирішила поцікавитись на якому нині етапі знаходиться формування комісії та дізналася думку містян про відношення до процесу. 

Затвердження нового положення та створення нової комісії

27 квітня депутати Миколаївської міської ради затвердили нове Положення про перейменування вулиць, зелених зон та інших споруд.  Відповідне рішення підтримали 36 депутатів. 

Комісія з перейменування складатиметься з 15 осіб, 4 з яких — представники виконавчої влади, всі інші — громадськості. Від виконавчої влади мають бути дві людини від управління з питань культури та охорони культурної спадщини та дві від департаменту архітектури та містобудування. Щодо представників громадськості, то це вчені, історики, мовознавці, краєзнавці, громадські діячі тощо.

Право подавати пропозиції щодо перейменування об’єктів мають трудові колективи, громадські об’єднання, депутати Миколаївської міської ради, члени виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

На якому нині етапі знаходиться формування комісії з топонімів

Перший заступник Миколаївського міського голови Віталій Луков у коментарі сайту 0512 розповів, що сам процес формування є довготривалим.

— Наразі ми дійсно приймаємо заяви від різних громадських формувань та груп. Ми керуємося положенням, яке прийняли, але одночасно чекаємо на нормативні документи від вищої гілки влади та висновків Українського інституту національної пам’яті для того, щоб активно розпочати цю роботу, - сказав Віталій Луков. 

Також заступник міського голови Миколаєва зазначив, що комісія має розпочати свою роботу наприкінці літа чи на початку осені. 

- Ми маємо максимально викреслити російський вплив на наше суспільство та нашу ідеологію. Війна — це саме час, коли потрібно створити засади на чому буде виховуватись наступне покоління — на європейських цінностях. Кожне переймування чи найменування має відповідати й законодавству, й громадській думці, - відмітив внце-мер.

Крім того, заступник мера Миколаєва підкреслив, що при формуванні комісії є важливим не допустити людину з проросійськими поглядами.

- З першого погляду дуже важко розпізнати, що це за людина і яку позицію вона, насправді, має. Останнє слово буде за депутатським корпусом. Ми стараємось зробити цей процес максимально прозорим. У Миколаєві десятки вулиць, провулків, скверів потребують перейменування, - резюмував Віталій Луков.

Станом на кінець травня Миколаївська міськрада отримала близько трьох десятків заяв щодо кандидатів. 

Що говориться у самому положенні

Головна відмінність нового документу від положення, що діяло з 2015 року, — це чітко прописаний механізм створення топонімічної комісії.

Згідно з документом, перейменування об’єктів у Миколаєві має здійснювати міська рада за поданням міського голови після отримання рекомендації відповідної комісії та проведення громадського обговорення.

Кожне найменування чи перейменування має вноситись у Реєстр топонімів міста Миколаєва, який веде Департамент архітектури та містобудування.

Переймування буде відбуватись за рахунок міського бюджету. 

Що говорять краєзнавці

Головне завдання процесу деколонізації топонімів Миколаєва – це перетворення його на стовідсоткове українське місто за ідентичністю та бажання громади змінюватись.

Таку думку висловив миколаївський історик Юрій Котляр під час свого public talk “Декомунізація та деколонізація Миколаєва: проблеми і пошук рішення”, яку організувала Агенція розвитку Миколаєва.

- Якби подібні речі були прийняті ще у 1992 році, одразу після проголошення незалежності, то в наших назвах населених пунктів уже б не було маркерів колишніх епох. Не потрібно було б чекати ціле покоління, 30 років, для того, щоб виросли нові люди, які по-іншому сприймають світ. Можливо, при цьому не було б ні окупації Криму, ні війни, і ми б не страждали від усіх цих процесів, нав’язаних нам Росією. Вони б не мали того гачка, аби причепитися до певних територій та російської мови. Але історія переграватися не може, тому треба позбавлятися помилок початку 90-х та завершувати процеси, які почалися ще у 2014 році. І будемо сподіватися, що у нас це вдасться, - сказав історик.

За його словами, нинішні процеси деколонізації викликані бажанням позбутися негативного комуністичного та імперського спадку, а також через бажання змінюватися. При цьому старше покоління буде негативно сприймати це, але для майбутнього слід все одно провести усі ці дії.

- Складніше сприймаються події пов’язані з російською історією і Другою світовою війною. Тому потрібно трошки розкривати очі і показувати, що той класичний варіант історії, яку вчили ще за радянських часів у школі, він, м’яко кажучи, не завжди відповідає дійсності. Перед нами буде стояти надзвичайно важливе і складне завдання – перетворити місто Миколаїв на стовідсоткове українське місто, - впевнений Юрій Котляр.

Що думають містяни

Жителька Миколаєва Світлана разом із чоловіком пригадала, що рік тому, коли перейменували вулицю Московську на Маріупольську, то влада не питала думку громади, а прийняла таке рішення самостійно.

- Ми там жили. І якщо згадати скільки там проводилось ремонтних робіт, то доречніше було її назвати Перекопська. Головне, щоб процес перейменування відбувався грамотно, без площ пса Патрона чи проспекта Байрактара, - жартує Світлана.

Чоловік Світлани – Михайло, поділяє думку дружини.

- Маріуполь – місто-герой, це безперечно. Але як саме та вулиця пов’язана з цим містом – незрозуміло. Якщо вже перейменовувати об’єкти у місті, то потрібно, щоб був якийсь зв’язок. Наприклад, так можна дати ім’я школі, де викладав загиблий боєць та активіст Сергій Гуссіді, на його честь. Це доречно, - каже Михайло.

Подружжя також відмітило, що при перейменуванні кожного об’єкту у місті, добре було б, якби думку місцевих жителів, як це відбувалося з генпланом: де містяни заповнювали онлайн-анкету.

Менеджер "Агенції розвитку Миколаєва" Євген Гомонюк вважає, що процес перейменування на часі. 

- Наше місто, насправді, втратило у цьому питання й так багато часу. Тому що 30 років ми були “толерантними”. Справа не тільки у перейменуванні, а у переосмисленні нашої історії. В Україні з самого початку війни можна побачити сліди вандалізму, де люди розмальовували якісь назви вулиць чи зносили пам’ятники; назви, які мали стосунок до країни-агресора.

Від суспільства є запит й поки що процес організований на рівні у нас. Наша громадська організація запустила цілу просвітницьку кампанію по цьому питанню, в рамках якої ми також будемо проводити опитування та питати людей, які об’єкти в місті варто перейменувати та на честь кого, - сказав Євген Гомонюк.

Історик, активіст, голова ГО “Бузький Гард”, а нині  командир взводу 126 бригади Тероборони ЗСУ Ілля Зелінський також вважає, що процес перейменування наразі є актуальним, як ніколи. 

- Наша організація підтримує цей процес ще з 2014 року. Ми неодноразово давали свої рекомендації щодо перейменування попередній комісії. Зручнішого часу, ніж зараз не буде. У нас ряд вулиць носить імена осіб, які культивуються росією та не мають стосунку ніякого до України. Якби ми це зробили раніше, то можливо більше б людей були освіченими в історії. Я вважаю, що потрібно просто розібрати кожну постать. Я не закликаю назвати кожну вулицю на честь загиблих наших Героїв, бо хлопців, насправді багато, які на це заслуговують. Тут навіть можна прив’язати назву вулицю до історичного факту, як вулиця Оборони Миколаєва. Тому що наше місто герой. Ще хотілось би, щоб влада врахувала помилки, які припустились з декомунізацією. Ми давали назви вулицям деінде на честь Героїв, аби воно просто було й все, - відмітив Ілля Зелінський. 

Директор Науково-педагогічної бібліотеки  Костянтин Картузов говорить, що процес перейменування наразі є дуже актуальним.

- На думку приходить кілька постатей, чиї імена можуть бути у наших топонімах. Це Микола Аркас, людина, яка багато зробила для міста у свій час і підтримувала українізацію. Гомер, бо він перший в історичних джерелах згадав про Дикий Сад. Також хотілось би, щоб не забули про заслуги відомого поета Дмитра Креміня.

Однак, не всі миколаївці поділяють думку, що процес перейменування вулиць на часі. Зокрема, на їх думку бюджетні кошти варто витратити на підтримку Збройних сил, а процес перейменування запустити вже після Перемоги.

Фото з Інтернету та Олександра Міняйло

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів