Маріупольська “Мелодія” звучатиме у Варшаві. Жахлива та, водночас, оптимістична історія, - ФОТО



Ольга Моісєєва, котру у Маріуполі багато хто знає як співачку легендарного пісенного колективу “Мелодія” з “Українського дому”, рік тому переїхала до Польщі. Страждання від важких втрат, невизначеність та біль їй допомогли пережити друзі та колеги.  А ще - пісні, які Ольга разом з подругами не припиняє виконувати — у радості та смутку. 

Маріупольська “Мелодія” звучатиме у Варшаві.  Жахлива та, водночас, оптимістична історія, - ФОТО, фото-1

Бомби, втрати, холод 

Коли все розпочалося, Ольга з чоловіком були солідарні з сотнями тисяч маріупольців, котрі вирішили — це просто чергове загострення. Ті, хто пережив у місті захоплення та звільнення у 2014 році, були впевнені - бачили все, тож, якось виживуть і зараз. І коли 26 лютого з міста рушив перший автобус, у якому організація “Берегиня” вивезла жінок, дітей та літніх людей, Ольги з родиною у ньому не було.

“Мій чоловік — музикант в оркестрі поліції, і він сказав, що у нього 3 березня концерт. Мовляв, куди їхати, коли заплановано стільки роботи — підіймати дух музикою треба і на війні! - напівжартома розповідає пані Ольга. -  Потім я дуже часто згадувала це наше хибне рішення, навіть син, якому 12 років, запитував — мама, чому ми не поїхали?”

Маріупольська “Мелодія” звучатиме у Варшаві.  Жахлива та, водночас, оптимістична історія, - ФОТО, фото-2

Події розвивалися швидко — від одиничних вибухів до масованих обстрілів. Незабаром у їхній двір прилетіла ракета. Брат чоловіка та його дружина тільки-но вийшли від рідних, і обидва отримали страшні поранення. Чоловік впав, його знайшли одразу та, ймовірно, поліція відвезла до 17 лікарні, де йому надали допомогу — було багато уламкових поранень, відірвало палець на нозі. А його дружина опинилася майже в епіцентрі вибуху, і коли рідня нарешті додзвонилася на її номер телефону, відповіла санітарка — жінку оперували, а потім її під’єднали до штучної вентиляції.  

Родина вирішила переміститися у приватний будинок, де разом перебували старші родичі, Ольга з чоловіком та сином і 12-річний племінник, батьки якого опинилися у лікарні. 

“Бо з 4 березня літаки почали скидати бомби, треба було десь ховатися. Тому вирішили бути всі разом, - розповідає жінка. - Фронт стрімко наближався, ми чули, як росіяни стріляють, а потім по них приходила “отвєтка”. У підвалі було дуже холодно — ми вдягали увесь одяг, що мали, натягувала на себе усі ковдри. Це холод пронизував до кісток, і про це досі моторошно згадувати. Правда. така погода нам зберегла продукти, але ми самі ледь не померзли”... 

Дорога життя 

Ольга зізнається, що довгий час вони взагалі не знали, що відбувається в Україні: тільки через рік вона від когось почула, що десь у центрі був зв’язок.

“Але ми не мали жодної актуальної інформації. Хіба що від сусідів, але у такий спосіб не дуже багато шансів щось дізнатися, - згадує жінка. - Якось сусіди  сказали, що не дуже далеко від нас проривається зв’язок. Але до тієї точки треба ще дійти... Неймовірно страшно, все гуде, стріляє різними калібрами. Ми добралися і вдалося зателефонувати дівчатам з “Берегині” у Варшаві, які вже хвилювалися -  три тижні з нами не було зв’язку. За ці 40 секунд нам вдалося почути, що, можливо, завтра буде коридор на виїзд”.

Але насправді й того ранку було дуже гучно, тож, ніякого безпечного коридору так ніхто й не побачив. Але до Ольги приїхала керівниця організації та сказала: на зібрання є пів години, бо сьогодні все одно є можливість виїхати. 

Зіркова "Мелодія", Український дім, Маріуполь

Маріупольська “Мелодія” звучатиме у Варшаві.  Жахлива та, водночас, оптимістична історія, - ФОТО, фото-3

“Ми швиденько покидали наших та братових 8 кішок та дві собаки у те, що з великим сумнівом можна назвати переносками — бо ми своїх не кидаємо! - розповідає Ольга. -  Моя киця їхала в коробці, знаєте, така, де тримають білизну на пральній машині — перемотали скотчем, щоб не втекла. Усією родиною поїхали на місце збору. Тоді хотіли вивезти якомога більше людей, але автобус так і не прийшов. Тож, людей розсаджували, як могли — по 10 людей в автівку”. 

На щастя, під час того трагічного бомбардування їхнього двору, машина залишилася майже ціла — без скла, але на ходу.  Саме на ній вони й вибиралися з Маріуполя у бік Мангушу — по дорозі, де стояли сотні таких автівок, переповнених наляканими, змерзлими та голодними людьми. 

“Ми чотири години стояли у цій черзі. Але я боялася залишатися у машині, яка могла бути дуже зручною ціллю для обстрілу. Тому ми з дітьми, мамою, собаками, котами — стояли під парканами, чекаючи хоч невеликого руху колони. Переночували у знайомих в Мангуші, а потім був ще довгий шлях на Запоріжжя”, - згадує Ольга. 

Музика — це про життя 

Чоловік вивіз родину до Дніпра, там і залишився чекати на пораненого брата з батьками. Виїхавши з Маріуполя, родина дізналася, що братова дружина померла від отриманих травм ще 9 березня у лікарні. У той момент ніхто так і не зміг сказати хлопцю, що у нього вже немає мами. 

“Так вийшло... Таку звістку мав сказати батько, а він ще довго лікувався, оформлював документи про смерть дружини, щоб виїхати до нас у Варшаву, куди я забрала племінника. Майже 5 місяців ми не могли сказати — спочатку було страшно, а потім трохи соромно — виходить, увесь час знали та мовчали... - розповідає про родинну трагедію Ольга. - А він боявся й питати, бо, мабуть, зрозумів”. 

Ще до повномасштабної війни... Участь у телевізійному шоу "Х-фактор"

Маріупольська “Мелодія” звучатиме у Варшаві.  Жахлива та, водночас, оптимістична історія, - ФОТО, фото-4

Ольга згадує, що навіть у Польщі ще два місяці присідала, коли чула гучні звуки, не могла звикнути, що у небі можуть просто бути літаки чи гелікоптери. Бо ті кілька тижнів у фронтовому Маріуполі ні для кого не минається легко...

“В мене досі це жахає. Ми бачили, як літаки скидали бомби на пологовий, на житлові масиви. Ну цим літаком же керує якийсь чоловік... У нього є дружина, мама, діти — як він це робить, як собі пояснює необхідність вбити немовлят у лікарні? - емоційно говорить жінка.-  За кілька тижнів таке сучасне, квітуче місто загнати у середньовіччя, коли люди радіють буханці хліба”... 

У Варшаву вони приїхали у важкому психологічному стані, і, каже пані Ольга, їм дуже пощастило, що польська організація HumanDoc, з якою співпрацювала “Берегиня”, допомагала та опікувалася українцями. Родини маріупольців розселили у звичайних поляків-  Ольга зі своїми підлітками жили у шкільного вчителя, який на певний термін комусь віддав свою собаку, щоб вона не турбувала кішку, з якою приїхали біженці. Всіх інших тварин, яких Ольга евакуювала з Маріуполя, забрала до себе племінниця, котра виїхала тим першим автобусом і вже знайшла постійне житло. 

“Ми дуже вдячні, що вони самі нам підшукали житло на перший час. Бо це було вкрай важко — змусити себе рухатися далі. Бо ти лишився ні з чим, а буквально місяць тому у тебе було гарне життя — я співала у вокальному колективі, який знало все місто. У нас були плани, а все в одну мить просто знищено, тому що хтось так вирішив,- каже Ольга -  Я відплакала свій будинок, бо була новина, що дім згорів. Виявилося, що постраждав сусідній, але все одно вважаю, що мого не має, поки наші не повернуть місто Україні”. 

Ольга почала ходити волонтерити, бо треба було щось робити. Згодом вони запропонували працювати у них: зараз жінка сама допомагає біженцям, проводить різні майстер-класи, арттерапії. 

“Роблю корисне руками, щоб розвантажити голову. Зараз дуже важливо підтримувати один одного. Складно адоптуватися в іншій країні, потрібно щось робити, забезпечувати дітей, - ділиться пані Ольга. - Збираємося, спілкуємося, організували мовні курси для дітей, зустрічі з цікавими людьми, щоб ніхто не залишався сам на сам зі своїм горем”. 

Як тільки приїхали до Варшави, показали польській команді волонтерів ролик з піснею про Маріуполь. Коли вони дізналися, що ми співали, одразу заявили — не можна кидати справу, котрою займалися так багато років. 

Маріупольська “Мелодія” звучатиме у Варшаві.  Жахлива та, водночас, оптимістична історія, - ФОТО, фото-5

“До нашої творчої адоптації долучилася керівниця хору Варшавського університету. Це старовинний хор з багатою історією. Звісно, це трохи не та музика, яку ми раніше співали. Але нам було дуже цікаво. Вони організовували наші спільні концерти у підтримку України. Є надія, що ми продовжимо співпрацю”, - з оптимізмом каже співачка. 

До Варшави переїхало троє з чотирьох виконавець легендарної “Мелодії”. І у них вже є ідеї, як розпочати повноцінні виступи, залишилося тільки знйати сили, щоб їх втілити. 

Маріупольська “Мелодія” звучатиме у Варшаві.  Жахлива та, водночас, оптимістична історія, - ФОТО, фото-6

“Це ж не робота. Музика - це  життя, покликання. У Маріуполі про нас жартували: навіть якщо зробити платний вхід у наш Палац культури, ми все одно туди ходитимемо! - з усмішкою каже Ольга. - Треба продовжувати співати і тут, у Варшаві. Мені зараз складно казати, чи буду повертатися в Маріуполь. Це складно морально - пам’ятати той жах. Я не знаю, як зможу дивитися на все, про що я зараз чую. Поки не готова відповісти. А чоловік налаштований рішуче, каже - наші всіх виженуть і ми поїдемо. Віримо, що вони подарують таке щастя - повернення додому”...

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube



AliExpress WW

lamoda ru

Banggood WW