Врятувати “Ладу”: неймовірна історія евакуації 160 собак з фронтового Бахмуту, - ФОТО

Централізоване вивезення тварин з лінії фронту стало можливим завдяки змінам у ставленні суспільства до тварин та створеному за час великої війни ланцюгу волонтерських ініціатив по всій країні

Виклики безпритульності

Громадська організація “Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” 12 років працювала над гуманним зменшенням кількості безпритульних тварин у рідному місті. За словами керівниці організації Марини Шажко, це був надзвичайно складний процес, який розпочався з повного неприйняття, недовіри та негативного ставлення до проєктів зі стерилізації, яка мала б замінити практику відстрілів, що зберігалася ще з часів радянщини. Але згодом активісти отримали дуже потужну підтримку серед містян, бренд зоозахисників став у Бахмуті популярним та пізнаваним, а питання стерилізації — зрозумілим та майже буденним.

“Звісно, у нас були складні стосунки з місцевою владою — бо ми вимагали не простих тимчасових рішень, а системних змін. Ще у 2012 році в Бахмуті прийняли програму, яка передбачала вилов вуличних тварин, стерилізацію та повернення на місце їх звичного проживання. Таким чином ми зупиняли процес безконтрольного розмноження, а стерильні та соціалізовані до міських умов тварини не давали можливість займати свій ареал диким та нестерилізованим з периферії, - пояснює зоозахисниця. - Але з міського бюджету зголосилися фінансувати виключно вилов, а питання стерилізації перші чотири роки роботи програми лягло на плечі волонтерів”.

У 2017 році підтримка бахмутян та інших громадських організацій та ініціатив дало можливість зоозахисникам вийти на відкритий протест — своєрідний публічний виклик владі. Там не очікували, що ідея гуманного поводження з тваринами об’єднає навколо себе так багато дуже різних активістів. У тому ж році, вперше в історії міста, з місцевого бюджету виділили кошти на операції 40 тваринам в рік. Це, звісно, було краплею в морі, бо водночас проводилося в рази більше стерилізацій коштом, які жертвували благодійники. В останній перед великою війною рік профінансували операції для 120 тварин.

“Навесні 2021 року нам вдалося включити Бахмут у проєкт від Sterilization.ua,де довелося виконати певні умови — ми мали знайти клініку з ліцензією та досвідом, про кожну стерилізовану тварину надавався дуже детальний звіт, зокрема й про самопочуття після операцій, - говорить пані Марина. - Стикнулися з тим, що в місті клінік багато, але жоден лікар не зголошувався на таку масштабну роботу з великою відповідальністю. На щастя, до нас приїхало молоде подружжя ветеринарів, які прагнули по-справжньому лікувати тварин, впроваджували нові методики, купували обладнання. Керівництву фонду сподобався такий підхід, і за рік (зокрема й три вже воєнні місяці) простерилізували безплатно 500 тваринок — це більше, ніж за усі попередні роки коштом місцевого бюджету. Більшість — це вуличні тварини, що мають опікунів, та домашні улюбленці малозабезпечених бахмутян.

Звісно, стерилізація змінює ситуацію з безпритульними тваринами на вулицях міста — тварини не збираються в зграї на “весілля”, не агресують, охороняючи своїх нащадків. Але це не розв’язує проблему в цілому - більшість собак та котів, котрі опиняються на вулиці, або колись були домашніми, або народилися у домашніх улюбленців.

“Люди викидають приплід домашніх тварин, не вважаючи за потрібним витратити навіть час, не те, що гроші, на стерилізацію, - пояснює жінка. - Щоденно ми отримували від трьох до десяти дзвінків — заберіть наших котят, цуценят, бо намс вони не потрібні. А отримавши відмову, підкидали їх у двори, парки, на ринки. Таке собі замкнуте коло — якщо не змінювати свідомість людей, ніяка стерилізація не врятує місто від збільшення кількості бездомних тварин”.

Саме тому волонтери розпочали масштабну роботу по вихованню відповідального власника — з дітей. Разом з Happy Paw розробили “Уроки доброти” для шкіл міста. І активісти вдячні тим вчителям, котрі не обмежилися збором смаколиків для безпритульних тваринок чи виставкою милих фото з домашніми улюбленцями, а дійсно розповіли — що таке бути відповідальним власником та турбуватися про тих, кого приручили.

“Був ще великий проєкт з бордами про адопцію тварин — з фото місцевих мешканців та тваринок, яких взяли з вулиці чи з нашого майданчика. Бо якось у нас досі не заведено брати тварин з притулків, не породних. Перше питання, коли телефонують, шукаючи улюбленця для себе - а яка порода у вас є? Не зрозуміло, чому б не подарувати родину тварині, яка вас буде любити без породи, - щиро дивується пані Марина. - Згодом ми побачили прикру закономірність - саме породні тварини, коли у місті стало гаряче, першими опинилися на вулиці”.

Виклики небезпеки

На момент початку повномасштабного вторгнення на бахмутському майданчику для адопції та стерилізації знаходилося 160 собак. Це тварини, які потрапили туди після ДТП, знущань та зради, старі, хворі - ті, кого не можна було випускати на вулиці після стерилізації. Рішення про евакуацію було не швидким і далося непросто, зізнається пані Марина.

“Ще до липня ми відкладали навіть думки, бо була надія, що місто не сильно потерпатиме від обстрілів та атак. Але бойові дії почалися прямо біля майданчика — він розташований на межі з селищем Опитне, яке зараз фактично знищене, - розповідає зоозахисниця. - На початку серпня був приліт на майданчик, я заскочила у підвал буквально за пару секунд до вибуху. Чула, що влучило в наш генератор, щось почало горіти. Від підвалу по стежці у нас розташовані два ряди собак у будах, які могли загинути. Ці кілька хвилин — у підвалі під обстрілом — я винуватила себе, що не евакуювалися раніше. Це була така точка, коли стало зрозуміло, що треба їхати. А коли вийшла з підвалу, побачила, що усі собаки живі. Уламки по всій території майданчика, все розбито, а собаки - живі. Дві були поранені, кілька розбіглися, шістьох ми так і не змогли забрати, бо вони не повернулися”.

Ще одна волонтерка організації, Людмила Булавка, ночувала на майданчику кілька місяців: комунальне підприємство, на території якого перебували тварини, відкликало сторожів — бо було небезпечно. Собаки в вольєрах, будках та клітках приймали заспокійливі, їх перевели на корм, бо усі, хто допомагав годувати та прибирати, евакуювалися.

Але щоб кудись вивезти 160 тварин, треба було знайти спеціальну територію з приміщенням. У селищі Вільне під Новомосковськом вже жила родина ще однієї волонтерки Ольги Литовченко, яка й запиталася в сільраді про вільні приміщення. Там одразу порадили порожню ферму, але за оренду власник запросив 15 тисяч гривень у місяць.

“Це було дуже дорого для нас, бо ми всі ці роки існуємо, фактично, тільки на донати небайдужих людей, - згадує пані Марина. - Ми спробували шукати ще варіанти, але вони нам зовсім не підходили. Тож, вирішили зупинитися на тому, що є. Тим більш, що обстріли навколо майданчика посилювалися. Якось вночі Людмила написала з підвалу - нас обстріляли, загинула наша Лада. Те, що собачка є тезкою нашого товариства, стало таким трагічним символом, що цей етап нашого життя закінчився. Треба ризикнути рухатися далі — я одразу зателефонувала власнику ферми, сповістивши, що ми згодні”.

Виклики переміщення

Але ферма була не пристосована для утримання такої кількості собак, тож, “Лада” оголосила збір коштів на вольєри. Вивозити тварин думали поступово, але після п’яти потужних прильотів на майданчик, вирішили організувати велику евакуацію одночасно усіх мешканців.

“Ми помітили закономірність - як тільки до нас приїжджають волонтери, наприклад, з кормами чи іншою допомогою, через короткий проміжок часу починається потужний обстріл. Мабуть, росіяни думали, що у нас якась військова база, а не притулок зі старими та хворими собаками. Чи, може, якийсь особливий вид біологічної зброї, як вони полюбляють розповідати. Тому завантажити певну кількість та поїхати, означало спровокувати на обстріл тих, хто там поки залишався б”

“Ми помітили закономірність - як тільки до нас приїжджають волонтери, наприклад, з кормами чи іншою допомогою, через короткий проміжок часу починається потужний обстріл. Мабуть, росіяни думали, що у нас якась військова база, а не притулок зі старими та хворими собаками. Чи, може, якийсь особливий вид біологічної зброї, як вони полюбляють розповідати. Тому завантажити певну кількість та поїхати, означало спровокувати на обстріл тих, хто там поки залишався б”, - пояснює пані Марина.

У соціальних мережах швидко зібрали 100 тисяч на вольєри, бригада в селі почала працювати. На етапі підготовки простягнули руку допомоги й інші волонтерські організації - Nova Ukraine закупила сітку для оздоблення вольєрів, а частину волонтерки змогли зняти з огорожі кінологічного майданчика, який організували напередодні війни коштами гранту. Фонд Happy Paw оплатив та доставив 27 будок, три булер’яна та дві тонни паливних палетів вже у Дніпропетровську область. Чеська організація “Допомагаємо тваринам UA”забезпечила запасом кормів. Це все працювало одночасно: за 10 діб майданчик був умовно готовий до заселення.

“Залишалося організувати велику евакуацію, для цього довелося спілкуватися з величезною кількістю волонтерів. На відміну від 2014 року, коли ми розглядали можливість просто відкрити вольєри та випустити тварин у разі життєвої необхідності нашої евакуації з Бахмута, зараз в Україні сформований та працює певний ланцюг. Волонтери притулків чи майданчиків, як ми, вже не чекають трагічної долі, яка спіткала тварин у сумнозвісному притулку у Бородянці, вони можуть самостійно планувати евакуацію, розраховуючи на підтримку інших активістів. І вже ні у кого не виникає питання - чого ви опікуєтеся тваринами, коли допомога потрібна людям. Кожен робить, що має”, - розповідає Марина про системні зміни, які відбулися за кілька років зокрема й через їхню постійну роботу.

Питали UAnimals, які вже налагодили процес евакуації тварин з фронтових територій, але в них на цей момент автівка була не на ходу. Від них отримали контакти британських волонтерів з Breaking the chains,які могли забрати за раз 50 тварин.

“Але нам потрібно втричі більше! Чула, що волонтерка з Добропілля Дар’я Корх нещодавно вивезла свій притулок за допомогою подружжя волонтерів з Києва - Зої Шкурко та Дмитра Подтуркіна, які допомагають військовим та тваринам. Їхній бусик міг забрати ще 40 тварин. Третім зголосився “Порятунок Тварин Харків”. Ігор не просто пообіцяв забрати собак, а й привіз ловця зі спеціальним обладнанням для деяких тварин, котрі через постійний стрес від обстрілів відмовлялися йти до рук. Ним виявилася тендітна дівчинка, яка майстерно виконала свою роботу — усі зубасті були запаковані у клітки”, - згадує пані Марина.

Евакуація була запланована на 28 вересня, коли бої були просто на кордоні з майданчиком. Те, що у той день не було обстрілів цього району міста, волонтерки вважають дивом та щастям. Першу партію, маленьких та середніх собак, завантажили в сьомій ранку, Зоя з Дмитром прибули на дев’яту, а великих та нервових відправили вже після дванадцятої з “Порятунком Тварин Харків”. Наступного дня всі зооволонтери покинули місто, але там досі залишаються люди, котрі годують кинутих тварин — до останньої можливості дівчата їм передавали корма.

Виклики “чистого аркуша”

Після складного, але успішного процесу евакуації майже двох сотень підопічних, волонтери не припиняли слідкувати за сповіщеннями про чотирилапих, яких вивозять з вулиць та дворів Бахмута різні організації. По-перше, шукали, чи, бува, не знайдеться хтось з їхніх втікачів, що злякалися під час першого обстрілу. А по-друге, забирали найменш перспективних для прилаштування чи адоптації до умов вулиці — стареньких, хворих та, частіше за все, домашніх, які не витримали конкуренції з зайвою сумкою чи валізою. Планували, кажуть, взяти 2-3 тварини, а переїхали до них на майданчик всі 30.

“Вони поводяться геть інакше, ніж ті, хто прожив своє життя на вулицях — потребують уваги людини, просяться на руки чи погладити, лащаться. На зраджених боляче дивитися. Дуже боляче, - каже жінка. - За два дні до евакуації з Бахмута підкинута на майданчик собака народила нам цуценят, які разом з мамою поїхали в село. Усіх ми вже прилаштували, але ситуація зрозуміла: продовжувати стерилізацію потрібно. Особливо, коли ми побачили, що з цією темою відбувається у селі: як масово вивозять та позбавляються від непотрібного приплоду домашніх собак та кішок”.

Усіх “новеньких” треба було стерилізувати, не очікуючи поповнень. Вже у жовтні “Лада” звернулася до Sterilization.ua, але їхні проєкти на той момент, на жаль, не розповсюджувалися на Дніпропетровщину. А литовський фонд GGI, котрий є партнером“Допомагаємо тваринам UA”, погодилися провести серію стерилізаційних операцій. Спочатку думали знайти клініку чи лікаря у Новомосковську, але згодом зупинилися на виїзній бригаді лікаря Віктора Воротнікова, який живе та працює у Краснограді і часто допомагав зі стерилізацією в Бахмуті - досвід співпраці з ним був завжди позитивний.

“Шість діб лютого, по 36 операцій в день — для початку, я вважаю, непогано. Наші оголошення у сільських та міських групах у соціальних мережах, звісно, сприймали з недовірою — безплатно, якісь “понаїхали”. Тож, у перші дні прооперували тих, хто опинився на нашому майданчику, та опікунських — з Новомосковська. Жінка-переселенка з Пісок, до прикладу, привезла 8 евакуйованих звідти кішок, своїм коштом вона б ніколи не змогла зробити це. А потім, спрацювало “сарафанне радіо” — гарні відгуки про якісний наркоз, шви, котрі не треба знімати. І замість запланованих трьох діб, Віктор Петрович працював у нас майже тиждень!”

Наразі, волонтерки налагоджують побут, намагаються вмістити у свою “рукавичку” новеньких тварин, котрі настраждалися від війни та байдужості людей. І вже записують клієнтів на наступний етап стерилізації у другій половині квітня.

“Ми бачимо, що у великих містах ця робота ведеться системно і можна вже побачити результати. Але війна, безумовно, загострила цю проблему майже до катастрофи. А ще обов’язково треба проводити такі проєкти в селах для пенсіонерів, малозабезпечених родин. Бо тут дуже мало людей, які готові викласти дві тисячі за операцію — дешевше та зручніше втопити, вивезти, вбити... Але нам не звикати змінювати людей навколо — вдалося зрушити у Бахмуті, будемо працювати там, де зараз рятуємося від війни. Бо ця проблема може бути подоланою тільки завдяки правильній та системній роботі на всіх рівнях”.