«Я нікому такого не бажаю жаху»: 80-річна криворожанка згадує вечір, коли росіяни завдали ракетного удару по Кривому Рогу, - ФОТО, ВІДЕО

Ввечері 14 січня російські війська нанесли ракетний удар по місту Кривий Ріг. В результаті цього обстрілу загинув 33-річний криворіжець, а 48-річний чоловік отримав поранення. За офіційною інформацією, внаслідок удару різною мірою постраждали 77 приватних будинків, 59 квартир у багатоповерхівках, а також 3 заклади освіти.

На місці трагедії 16 січня працювали як представники влади, так і благодійних фондів, які надавали місцевим жителям допомогу. Про це 0564.ua стало відомо на місці події.

Юлія Свірідова - координаторка проєкту «Тепло для зими», який працює від Благодійного фонду «Карітас Кривий Ріг» розповіла, що вона разом з командою працює на місці трагедії і реєструють звернення людей на ремонт пошкодженого житла.

-Руйнування в епіцентрі дуже масштабні і допомоги треба дуже багато, як в епіцентрі, так і на навколишніх вулицях. Руйнування оцінюють від 100 000 до 150 000 грн, але це дуже приблизно, адже є різні масштаби – є хати, які більше вціліли, а є хати, які менше вціліли. Але ми стараємось допомогти максимально чим можемо в рамках нашого проєкту. Ми будемо надаватикеш-гранти стабілізаційної грошової допомоги на домогосподарства. Також тут ми будемо надавати гранти на опалювальні матеріали людям,в яких є пічки груби для того, щоб вони могли грітися чимось. І є гранти цільові на ремонт пошкодженого житла - як малі ремонти, так і середні ремонти.

Психологічний стан людей Юлія Свірідова оцінила як дуже поганий.

-Наші психологи працюють там, де є запит. Деякі люди відкриваються, деяких треба на це виводити, але в процесі вони все одно відкриваються, тому що важко, дуже важко.

-Після ракетного обстрілу, який був здійснений по території Криворізького району, а саме по місту Кривий Ріг, в результаті чого загинув 33-річний хлопець і чоловік 1975 року народження отримав поранення. Наразі його відпустили додому на амбулаторне лікування, його життю нічого не загрожує, - повідомив начальник Криворізької районної військової адміністраціїЄвген Ситниченко.

Також начальник Криворізької РВА розповів про ліквідацію наслідків ракетного удару та допомогу населенню, яке постраждало внаслідок російської атаки.

У дворі одного з пошкоджених будинків журналісти поспілкувались з двома жінками, які представились як родички власника будинку. Наталія прийшла разом з сестрою допомогти своєму двоюрідному братові та його дружині привести в порядок подвір’я, поприбирати уламки. Саме в родині Наталія сталось велике горезагинув її племінник – 33-річний Максим Мигеря.

-Тут проживає наш двоюрідний брат з дружиною. Син прийшов ввечері їх відвідати. Якраз в цей момент прилетіла ракета. Він був біля воріт, тільки зайшов у двір і не встиг дійти до будинку, а батько там його зустрічав біля дверей. І в цей момент прилетіла ракета, полетіли уламки, йому попав уламок в спину, перебив хребет, як сказали лікарі.

Сиротою залишився 7-річний син, овдовіла молода дружина…

-Це була дуже прекрасна людина. Він такий товариський, веселий, спортсмен. Займався єдиноборствами і сина до цього привчав, - згадує пані Наталія свого племінника.

Валентина Саранчук проживає в 150 км від епіцентру вибуху. Пам'ятає, як ввечері 14 січня вона з чоловіком знаходилися в кухні, а онук в спальні. Вона почула звук, схожий на звук літака. В цей час в кухні підвісна стеля надулась як шар і опустилась, а потім знову піднялася вгору. Родина вискочила на вулицю, бо подумали, що все буде зараз рушиться і падати на них.

Вже знаходячись на вулиці, вони почули, що ще щось летить з неба і падає на шифер. Після цього родина знову забігла в хату. Хвилин через 7 вони вийшли на вулицю і чоловік з ліхтарем заліз по драбині, почав шукати чи є десь пожежа яку треба допомогти загасити. Пожежі не було видно.Тоді вони знову зайшли в хату і побачили стовп пилу.

У пані Валентини постраждало одне вікно в спальні і в інших кімнатах. Всього пошкоджено 4 вікна. По будинку пішла тріщина і по гаражу. Також у гаражі повело ворота.

- Стіна штукатурна на літній кухні вона наче як злизана. Гіпсокартон від стін повідставав. Не відкриваються і не закриваються вхідні двері.

До жінки додому приходили члени комісії, склали акт і вона мала отримати скло для вікон, шифер для даху.

За словами пані Валентини, коли вони вийшли ввечері після ракетного удару, щоб подивитися чи комусь потрібна допомога, то вже на місці трагедії працювали правоохоронці, рятувальники і медики, а місцевих мешканців не пускали.

Ольга Андріївна святкувала 20 січня своє 80-річчя. Вона ніколи не думала, що змушена буде в такому поважному віці знову переживати жахи війни.

-Ту війну я не застала, бо була дитиною, 1943 року народження. Але потім почалися голодовка і все це я пам'ятаю, що ми голодні бігали. Ні кози, ні корови, нічого не було, бо німці позабирали все. Що ми там їли?Нічого ми не їли, я не знаю взагалі як я вижила… І оце зараз таке трапилося, що я маю ще одну війну пережити… це якийсь жах.

Жінка каже, що її будинок побудували батьки в 1950-му році. Всіх людей навкруги вона знала змалечку.

-Тому зараз як гляну на все це, в мене все це викликає стресовий стан. В мене нема такого жаху, як у сусідів, але для мого віку, коли мені нема кому робити, то мені треба або когось наймати, або самій лазити.

Жінці дали 18 шиферин і 3 вікна, які треба міняти.

В момент прильоту пані Ольга знаходилися у будинку - лежала на кроваті.

-Думаю, полежу, поки світло дадуть. Але лягла одягнута. Розумієте, це було дуже страшно. Я думаю, як же ж там бідні люди в Мелітополі, в Бучі, в Херсоні, в Харкові, у всіх інших містах… Що люди пережили… Який жах, який жах…

Ольга Андріївна почула один вибух:

-Наче бомба вибухнула. Мені здалося, що в мене будинок розвалюється, то можете собі представити.. Мої перші дії - я сіла на кроваті і думаю: куди ж мені ступати, а раптом уламки? Добре, що я в хаті була, бо якби на вулиці, то невідомо чим би закінчилось.

В кімнаті, де лежала пані Ольга, вибило вікно, зачепило грубу, аж розгорнуло її.

-Треба штукатурити в будинку тепер. Грубу хоч і розвернуло, але користуватися пічкою можна, треба тільки підштукатурити. Там ще кахель посипався. Ну як при катастрофі воно все рушиться… Дівчата, не дай Бог таке пережити. Я нікому такого не бажаю жаху і молю Бога, щоб це вперше і востаннє до нас був такий приліт.

 Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.