Директор Сумської міської лікарні №5 В’ячеслав Петренко цьогоріч відзначає 50 років роботи у медицині

«Моє життя присвячене медицині»: цього року директор Сумської міської клінічної лікарні №5 В’ячеслав Петренко відзначатиме півстолітній ювілей своєї роботи в медичній галузі. Заслужений лікар України, кандидат наук, але й поза відповідальною роботою в одному із найбільших медзакладів обласного центру у лікаря є особливі захоплення – краєзнавство, подорожі світом, любов до природи і написання книг, пише СТС.

У робочому кабінеті директора міської клінічної лікарні №5 В’ячеслава Петренка серед численних дипломів, відзнак, почесних грамот, є й портрет його батька. Саме батько, був і залишається для нього взірцем і досьогодні, – акцентує пан В’ячеслав. Він теж трохи попрацював педагогом. Але професією життя стала для нього медицина.

“Батько хотів, щоб я пішов по його стопах і став вчителем, мені це теж подобалось. Так трапилось, що перший рік я не вступив в Одеський медінститут і пішов працювати викладачем фізкультури. На другий рік поїхав у Чернівецький медінститут, закінчив і повернувся в рідну область. Направили мене у Липоводолинський район, де я пропрацював 8 років, спочатку хірургом, потім головним лікарем Липоводолинської районної лікарні”, – ділиться спогадами В’ячеслав Юрійович.

Потім була робота у Конотопській районній лікарні, далі – в Сумській обласній, Сумській районній. 6 років В’ячеслав Петренко очолював обласне управління охорони здоров’я, а з 1999-го беззмінно він – керівник 5-ї міської лікарні.

За півстоліття у медицині В’ячеслав Петренко по суті пережив усі перипетії становлення вітчизняної медицини – від її радянської моделі до надскладної ситуації у 90-х роках, небезпечні три роки – в умовах епідемії Covid-19 і три роки реформування галузі. Нині медичний заклад працює в напруженому ритмі воєнного стану. Лкарня має договори з НСЗУ на 17 пакетів меддопомоги. Але кредо Вячеслава Петренка – зупинятись не час. Також навчає молодших колег ключовому принципу медицини.

“Професія медпрацівника передбачає, що ми повинні щоденно, щочасно вчитися. Ти повинен виконати місію, надати вчасну, кваліфіковану, доступну меддопомогу. Треба любити людей, щоб піти в цю професію… Я часто кажу колегам: якщо ви вибрали цю професію, то ви ж віддавайтесь їй, любіть людей, тоді все вдасться”, – переконаний лікар.

8 років з тих 50-ти, що працює в медицині, він навчався новому у професії, говорить В’ячеслав Петренко. Але, поза тим, що медицина займає все життя, лікар надзвичайно любить подорожувати світом і бувати на природі, а ще – пише книги. Говорить, це захоплення живе всередині ще з дитинства, коли слухав батькові краєзнавчі розповіді про історію України і Сумщини, про маловідомі факти з життя українського світоча – Тараса Шевченка.

“По тому ж Тарасу Шевченку я збирав матеріал, по Чехову, наскільки я поважаю його як лікаря, як письменника. 2 книги написав про нашого мецената Харитоненка, про Кондратьева, засновника нашого міста”, – розповідає пан В’ячеслав.

А загалом у шафі і в кабінеті лікаря – близько 30-ти друкованих видань: тут і монографії зі спортивної реабілітації та актуальних медичних напрямів. Але найбільше книг на краєзнавчу тематику та життєписів видатних людей.

Чи могло життя скластись інакше та про що його найбільша мрія? – запитали ми.

“Я радий, що вибрав цю професію, я люблю її і завжди віддавався їй зповна. Головна мрія – щоб ми отримали якнайшвидшу перемогу. Я впевнений. що саме так і буде!”, – говорить В’ячеслав Юрійович.