Історії бійців Василівського батальйона, що боронить Запорізький напрямок, - ФОТОРЕПОРТАЖ



Запорізькій напрямок від прориву російських військових захищає Василівський батальйон тероборони. Буквально з перших днів війни колишні працівники Запорізького залізорудного комбінату, ЗАЕС, ТЕС та інших надважливих підприємств взяли зброю і пішли захищати область. Всі вони з нині окупованих територій, говорять, що дуже важко було, коли знали, що ворог зайшов вже в їхні міста та села.

Про що розповідають бійці та що відбувається на їхніх позиціях – далі в репортажі 061.

На позиції до військових їдемо з командиром роти, що має позивний «Балу».

Він розповідає, що перед ними стоїть головне завдання - не пропустити ворога, не допустити його прориву на тих позиціях, куди ми прямуємо.

«Балу» сам з міста Дніпрорудне, за освітою горний інженер. З першого дня повномасштабного вторгнення пішов до військкомату, а 26 лютого вже був в окопі … в своїх кросівках та джинсах.

«Дуже вдячний волонтерам, бо 80% всього того, що в нас було напочатку, у тому числі, каски, броніки, це вони дали», - говорить він.

Питаю «Балу» про найважчий день за ці понад півроку, що вже провів на фронті.

Відповідає майже одразу:

«Найважчий момент був, коли я був вже на фронті, а родина залишалась в місті, яке захопив ворог. В кінці квітня дружина з мамою виїхали і мені легше стало. А ще найважчим був березень, бо нас обстрілювали з усіх сторін. Але нічого, ми скоро будемо контрнаступати і буде легше».

Історії бійців Василівського батальйона, що боронить Запорізький напрямок, - ФОТОРЕПОРТАЖ , фото-1

Він каже, що останнім часом ворог став більше застосовувати авіацію, а раніше били з мінометів.

«Зараз їм не дозволяє відстань це робити і тому більше працює САУ, РСЗВ», - говорить «Балу».

Ми приїхали на позиції, де до ворога не більше 3-4 кілометрів. Постійно чути «прильоти», але разом з тим і наші військові не мовчать.

На місці знайомимось з іншими військовими, які також родом з Василівського району. Один з них – позивний «Карабах» - як раз закінчив голитись. Каже, що на війні все доводиться робити буквально між пострілами.

«Карабах» сам з Дніпрорудного, до війни майже десяток років працював слюсарем на шахті. Він служив і в 2014 – 2015 роках, а позивний має ще з далеких 90-х, коли був в Азербайджані.

«Ця війна жорстка, але в нас також злості більше стало. Якщо раніше ми готові були їх пощадити, то зараз… ні. Вони поламали моїй дитині юність, мені зламали життя. Мої рідні майже 5 місяців жили в окупації, а потім виїхати. Мені легше стало, бо не дай Бог, хтось здав би, а мене три онуки», - каже військовий.

Історії бійців Василівського батальйона, що боронить Запорізький напрямок, - ФОТОРЕПОРТАЖ , фото-2

Він згадує, як сказав своїй доньці, що йде на війну, а вона відповіла: “папа, я тебе підтримую”. А от своїх дружині, з якою прожили вже більше 20 років, не казав, що йде на фронт ні в 2014-му, ні зараз. Каже пішов, коли вона на роботі була, не прощаючись, бо морально то дуже важко.

Наразі він більше за все мріє, як після перемоги обійме дітей та дружину, а ще … добудує хату своєму «шефу», бо обіцяв і вміє то роботи.

На інших позиціях знайомимось з двома військовими «Циган» та «Кукуша». Вони родом з-під нині захопленого ворогом Токмаку. «Циган» говорить, що тут, на фронті, виконує роль стрілка. Б’є по техніці, складам та особовому складу ворога.

Друг "Цигана" – «Кукуша» - «очі» артилерії.

«Я – «очі», спостерігаємо, щоб окупант не пройшов певні позиції, щоб техніка не пройшла, щоб не прорвались далі. Також співпрацюємо з різними підрозділами, корегуємо арту. Тут на позиціях в нас дуже часто артилерійські дуелі відбуваються. Але ми навчаємось керувати дронами, залітаємо на умовну їхню територію, вираховуємо їхні штаби, важку техніку, передаємо дані артилеристам. Головне - правильно обрати позицію аби «пташку» не втратити», - каже «Кукуша».

Він зізнається, що завжди радіє, коли завдяки його «очам» ворог несе втрати. Каже: значить не даремно стоїмо.

Ще одними «очима» військових є енергодарець, що має псевдо «Свят». Хлопець вже на війні навчився вправно керувати різними «пташками», у тому числі й тими, що можуть скидати «подарунки» ворогам. Він отримав сертифікат та каже, що нинішня війна – це війна дронів, сучасних технологій.

«Наш батальйон на 95% складається з мешканців нашого району. Ми з багатьма були так чи інакше знайомі. Зараз ми стоїмо та ділянці, яку відбили у ворога. Російські військові гатять по мирних людях, по цивільних об’єктах, але якщо в нас є можливість нанести вогневий удар, завдати втрат ворогу, то ми це робитимемо», - доєднається до розмови військовий «Сержант». Він також з Енергодара, в цивільному житті - слюсар третього розряду ВП ЗАЕС, він нумізмат і має гарну колекцію, яку хоче після перемоги поповнити.

Всі вони мріють про те, що вже зовсім скоро зможуть повернутись додому, всі українські міста та села будуть звільнені від окупантів.



AliExpress WW

lamoda ru

Banggood WW