Роздуми: Це — не вантаж-200, а захисник України!
Роздуми
Це — не вантаж-200, а захисник України!
Нещодавно дорогою з Житомира до Малина водій автобуса був змушений зробити зупинку — назустріч повільно рухалася ритуальна процесія. Наш автобус, як і автівки, що їхали попереду, звернув на узбіччя. Керманич, вже немолодий чоловік, запропонував пасажирам вийти:
— Везуть нашого захисника, треба віддати останню шану героєві, — промовив.
Читайте також: Житомирщина у жалобі: на Сході загинув військовий 95-ої бригади
Люди вийшли з салону автобуса, і тут мене ніби вдарило струмом — на лобовому склі автівки, якою везли загиблого солдата з дому до місця його останнього й вічного спочинку, була прикріплена табличка з жахливим написом: «Вантаж-200». Так, буцімто з пункту А в пункт Б по бухгалтерській накладній перевозять якийсь товар або виробничу деталь.
— Неприпустима черствість, чи не так? — ніби прочитав мої думки водій, котрий стояв поруч. — Ось так привезли з передової і мого сина, — почав виливати душу. — Виходить, разом із дружиною споряджали на війну цілий наш всесвіт, єдину дитину, сенс усього життя, а повернули назад вантаж...
Чоловік витер непрохану сльозу, навіяну важкими спогадами, і продовжив:
— Життя нашого Вадима, молодшого лейтенанта, обірвалося, коли він під ворожим обстрілом рятував рядових побратимів. Бліндаж, у якому перебували воїни, рознесло російським снарядом. Вадим побіг до охоплених вогнем руїн, щоб допомогти солдатам вибратися з вогняної пастки. Відтягнув їх у безпечне місце, а через декілька секунд біля нього вибухнула міна...
Слухаючи чоловіка, розуміла, його душевна рана, нанесена втратою сина, ще зовсім свіжа, болить, ниє, кровоточить. Разом із тим спостерігала, як повз нас проїхав бусик із покійним, а за ним, ледь переступаючи, не бачачи ні білого світу, ні, здавалося, землі, йшла убита горем жінка у чорній хустці, очевидно, мати. З усього було видно, вона проводжала в останню путь не просто сина, героя, вона сама повільно вмирала, згасала, немов свіча.
Важко було стримати потік думок, що заповнювали голову від побаченого і почутого.
Так, війни мають свій трагічний рахунок, свою чорну статистику. Проте у такі жалобні моменти ні в кого не повинен відмовляти здоровий глузд і такт. Ми не маємо права забувати, чим завдячуємо нині кожному захисникові нашої України. Завдяки нашим солдатам ми спимо у своїх ліжках, обіймаємо дітей, ходимо на роботу, п’ємо зранку каву. Якщо, не доведи, Боже, з кимось із воїнів сталося лихо, повинні достойно скласти останню шану героєві. Не по-канцелярськи, не так, як це було при совку, а по-людськи. Можливо, на автівці із тілом загиблого замість «Вантаж-200» правильніше було б написати просте і очевидне — «Захисник України». Тоді б усі без пояснень знали, що з війни везуть полеглого за Батьківщину воїна, чийогось сина, чоловіка, батька, брата, товариша, чийсь всесвіт...
Джерело: "Малинські новини"
Читайте також: На Житомирщині попрощались із загиблим Героєм, який загинув від ворожої кулі снайпера, — ФОТО
Підписуйтесь на нас у соціальних мережах, ще більше оперативної інформації тут:
- Telegram
