Нові деталі скандалу: син кадирівського "авторитету" обміняний на "Тайру" відмовився їхати до Росії

Новину про визволення з російського полону парамедикині Юлії Паєвської (позивний "Тайра") радісно сприйняли в Україні, що є абсолютно природним. А от російська сторона повернення додому свого громадянина, якого обміняли на Юлію, сприйняла істерично.

Росіян обурив не стільки сам факт звільнення "нацистки", як те, що за "каламутною схемою" за "Тайру" віддали не окупанта, який "відзначився", а лише сина чеченського "авторитета" – друга Рамзана Кадирова. Хлопець, до того ж є… громадянином України. Про це розповідає Оbozrevatel.

Нагадаємо, Юлію Паєвську російські військові затримали ще 16 березня у Маріуполі. Там "Тайра" надавала місцевим жителям та українським захисникам медичну допомогу. Про легендарну парамеликиню російськ окупанти створювали пропагандистські ролики, розповсюджували безліч брехливої інформації про Юлю.
Вершиною "майстерності" стало те, що Паєвська нібито вбила батьків маріупольських малюків, щоб під виглядом їхньої матері виїхати із захопленого міста, а також "працювала" на чорних трансплантологів.

Серйозно читати, дивитись чи обговорювати ці фантазії просто смішно, проте росіянці повірили. Саме тому інформація про обмін "Тайри" викликала ефект бомби, що розірвалася: мовляв, як могли відпустити цю "прокляту нацистку"?!

Були й ті, хто вважали, що жодного обміну не було, а "Тайра" продовжує перебувати в катівнях псевдореспубліки "ДНР".

Але після заяви президента України Володимира Зеленського про звільнення "Тайри" з’явився і відеоролик, де схудла, змучена парамедикиня підтвердила, що вона вже вдома, та подякувала усім причетним до її порятунку.

І поки російські офіційні особи набрали в рот води і ніяк не коментували обмін - пропагандисти стали викручуватися: повідомляли, що за Паєвську нібито віддали якихось міфічних учасників київського "підпілля", потім якусь мегакруту російську ДРГ, якихось найкрутіших російських спецпризначенців… Але в результаті правда випливла. Стало відомо, що на волі опинився ніякий не "героїчний"окупант, а син поплічника Кадирова, чеченського кримінального авторитета.

Обставини "обміну" досі тримаються в найсуворішому секреті, що цілком зрозуміло. За роки війни великих було всього кілька, а от "дрібних" – хоч греблю гати. Причому найуспішніші проходили тихо та без піару.

Таким у цьому випадку виявився 20-річний Адам Гриценко – син заступника представника Чечні в окупованому Криму Мурада Саїдова.

Адам народився і виріс в Україні, ні з якими російськими окупантами в нашу країну не вторгався, а спокійно жив у Запорізькій області. Щоправда, злі язики кажуть, що хлопець дуже непростий і “певним чином пов’язаний із бандитами”. З огляду на бекграунд його батька – цілком можливо.

"Авторитета" депортували, але він повернувся

Згодом з'ясувалися нові деталі обміну. "Тайру" обміняли не на російського військового з досягненнями, а на "коменданта”" окупованого Мелітополя Мурада Саїдова та його сина Адама, а також про те, як кадировці з початку повномасштабного вторгнення опинилися у пріоритеті на обмін.

Після окупації росіянами Мелітополя саме Мурада Саїдова було призначено Рамзаном Кадировим “комендантом”. І місто, і всю Запорізьку область він справді добре знає – прожив тут багато років. Добре відомий Саїдов (“Суту”) і в кримінальному світі: він був одним із керівників чеченського злочинного угруповання Запоріжжя.

Після низки бандитських розбірок у 2012 році уродженця Грозного депортували до Росії, проте джерела стверджують, що зв’язків він не втратив, залишався “смотрящим” і навіть таємно навідувався до України під лівими документами.Його неодноразово перевіряли на причетність до замовних вбивств (наприклад, до усунення злодія в законі “Анісіма” у 2013 р.), проте так нічого і не довели

Після окупації Криму Саїдов оселився в місті Саки, а в 2019 році вибухнув скандал із побиттям місцевого бізнесмена, з якого протягом кількох годин “Сату” та члени його ОЗУ вибивали згоду віддати половину бізнес-активів. Але і цього разу Мурад Саїдов вийшов сухим із води й залишився на свободі – кажуть, що не без допомоги його “даху”, депутата Держдуми РФ Адама Делімханова.

Враховуючи міцні багаторічні зв’язки Саїдова, не дивно, що він міг організувати будь-який обмін, особливо, коли справа стосується сина. І хоча увечері 20 червня він записав відеоролик, в якому заявив, що не має жодного стосунку до обміну, а його син нібито залишається в полоні, – “авторитет” трохи лукавить. Має. Але не зовсім до обміну.

“Домовленість була простою: росіяни відпускають в Україну “Тайру”, а Адама наші силовики не чіпають. Рішення не їхати до Росії ухвалив син Саїдова, а “депортувати” кудись громадянина України в принципі неможливо”, – стверджує співрозмовник.

Цікаво, що у квітні хлопець дав інтерв’ю українському журналісту, в якому заявив, що його ніхто не викрадав. Щоправда, визнав, що на вулиці у нього перевірили документи, а потім супроводжували у безпечне місце.

Син Саїдова вважає, що його могли вбити, щоби зробити сакральною жертвою “бандерівців”. Ба більше, Адам заявив, що вважає Кадирова та його друзів “заблуканими людьми, які або не знають, що відбувається насправді, або навмисно підставляють свій народ”. Також хлопець вважає, що “мусульмани повинні йти шляхом Аллаха, а не шляхом Кадирова”.

Наскільки щирим був у своїх словах син Мурадова, судити складно, проте саме це відео останні кілька днів стали репостити російські пропагандисти, шоковані визволенням Юлії Паєвської.

“Кадировці – у пріоритеті”Тим часом, за інформацією співрозмовника у розвідці, звільнення українців, які потрапили в російський полон, найуспішніше відбувається, якщо ми готові віддати кадировців.

“Якщо наші взяли кадировців, то миттєво на нас виходять із РФ і пропонують обмін. Я не можу називати точну цифру, проте таких тихих обмінів було вже кілька. Як бачимо, безпосередньо російські військові, зокрема й льотчики, не настільки цікавлять своїх, а ось кадировці у пріоритеті. Проте для нас головне – звільнити наших воїнів”, – каже співробітник розвідки.

Усвідомлення того, що хтось “рівніший”, і стало холодним душем для росіян: “Тайру” випустили, не повернувши ні російського військового, ні навіть просто громадянина РФ, а лише залишивши спокійно жити в Україні сина “авторитетної” людини – хлопця, якому не потрібна ніяка Росія.