Допомогу возять втричі рідше. Хмельницькі волонтери не мають чим заправляти авто

Гуманітарні вантажі та допомогу військовим волонтери Хмельниччини тепер возять чи не втричі рідше через брак пального. Водії вимушені стояти за двадцятьма літрами бензину чи солярки до трьох годин, і цього пального не вистачає навіть на одну поїздку.

Про це розповідає голова Хмельницької громадської організації «Захист-об’єднання волонтерів» Катерина Луцик.

Водій-волонтер Володимир приїхав власним транспортом у волонтерський хаб з черговим вантажем. Чоловік розповів, щоби заправити машину на дозволені 20 літрів, простояв в черзі на заправці 4 години.

На складі хабу чекає відвантаження чергова партія допомоги. За словами волонтера Хмельницької громадської організації «Захист-об’єднання волонтерів» Олександра, це адресна гуманітарна допомога військовим та цивільним, якої ті дуже чекають.

«Люди чекають на допомогу. Іноді телефонують, питають, коли їде, а чому так довго. Вони дуже хвилюються», - говорить Олександр

Як розповіла голова організації Катерина Луцик, гуманітарні вантажі відправляють з Хмельницького через день: це тепловізори, квадрокоптери, також волонтери переганяють автівки для військових.

Але тепер, через брак пального, волонтери їздять рідше.

«Це дійсно зараз катастрофічна ситуація, тому що пального дуже не вистачає. В Польщі, в місті Тарнові є волонтерський хаб, куди звозять вантажі з різних країн світу: це військове взуття, військова амуніція, продукти довготривалого зберігання, все, що зараз треба. Ми не змогли забрати цей вантаж, тому що не знайшли пального», - розповіла Катерина Луцик.

За її словами, іноді на заправках водії та оператори йдуть назустріч, можуть пропустити поза чергою, але то нечасто, і проблему не вирішує, оскільки продають по 20 літрів.

«В середньому, на одну поїздка до кордону, нам потрібно 60 літрів пального в одну сторону. На автозаправках більше ніж 20 літрів не дають, в них чітка вказівка є», - каже Катерина.

За словами координаторки громадської організації Лесі Стебло, на тижні волонтери, які рушили з допомогою до військових на передову, вимушені були просити пальне в українських бійців, бо на заправках його не було, а баки були порожні.

«Ми розуміємо, в країні складна ситуація, але цей механізм потрібно врегулювати. Потреби не зменшуються, потреби військових, які до нас приходять, вони теж не зменшуються. Що волонтерам робити в цій ситуації?», - говорить Леся Стебло.

Координатор організації Віталій Шевченко каже: дотепер хмельничани привозили й приносили пальне каністрами для потреб волонтерів, та воно закінчується.

Зі слів експерта з енергетичних питань Геннадія Рябцева, пального на Хмельниччині найближчим часом не побільшає, і така ситуація в усій Україні.

«До війни три чверті нафтопродуктів завозилися в Україну з Росії, Білорусі. Для волонтерських організацій єдиний вихід - налагодження контактів з організаціями, які сприяють закупівлям. На жаль, держава не допоможе в цьому, тому що немає інструментів у держави, щоб сприяти цьому всьому. В Києві є мережі, які знімають обмеження для низки організацій: надзвичайників, тероборони, швидких», - сказав Генадій Рябцев.

Водіїв Хмельниччини просять не їздити власним транспортом без нагальної потреби.

«Якщо є можливість, не виїжджати на автомобілі, не виїжджайте. Зробіть свої поїздки тільки ті, які дійсно необхідні», - говорить начальник Хмельницької обласної військової адміністрації Сергій Гамалій.

За його словами, пальним забезпечують тільки комунальний транспорт та автівки критичної інфраструктури. Експерт з енергетичних питань каже: дефіцит пального триватиме до завершення війни.