Сергій Тонканов: «Коли приходить ідея, то її гріх не реалізувати, адже ти створюєш історичний контент»



ЮНЕСКО - Організа́ція Об'є́днаних На́цій з пита́нь осві́ти, нау́ки і культу́ри разом з Інститутом масової інформації розпочали великий проект по документування культурної спадщини України, яка зазнала пошкоджень внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Велику увагу світової спільноти привертають діячі культури, які працюють в умовах війни. Сьогодні розкажемо історію про чернігівського митця Сергія Тонканова. Він займається станковим живописом, стріт-артом, монументальним мистецтвом, ленд-артом та фотографує. Сергій поділився думками про вплив на його творчість активної фази повномасштабного вторгнення. Та розповів про свої останні картини про війну, де є позитив і надія, та плани майбутньої виставки в Києві.


Коли говорять гармати, музи мовчать.
У часи криз перші, хто страждають, – це люди творчих професій. У період війни, а саме перші пів року повномасштабного вторгнення, у мене був ступор, навіть не було ідей. Жодної. Зараз ідей вистачає, але стало складно примусити себе працювати.

Сергій Тонканов: «Коли приходить ідея, то її гріх не реалізувати, адже ти створюєш історичний контент», фото-1


За перший рік повномасштабного вторгнення роботи були лише на військову тематику.
Що було новинкою для мене, адже раніше в мене ніколи не було рефлексії на агресію. Зараз навіть є такий термін, як байрактар-арт – коли треба хайпанути, щось створювати про війну. На цьому багато хто може спекулювати.

Першу картину після вторгнення я почав улітку, а закінчив восени. Це будівля на вулиці Чорновола, де був авіаудар. Я живу неподалік, тому був свідком події. Це дуже на мене вплинуло емоційно. Подарував картину Віктору Ніколюку (генерал-майору Збройних сил України, командувачу військ Оперативного командування «Північ», командувачу оборони Чернігова, командиру 92-ї окремої механізованої бригади).

Сергій Тонканов: «Коли приходить ідея, то її гріх не реалізувати, адже ти створюєш історичний контент», фото-2



Більшість робіт я вигадую.
Прототипом картини Patriot була моя кішка, яку ми взяли собі додому під час облоги міста. Вона залишалася одна в офісі. Її там підгодовували, але вона була одна. Вона також біла, як і кішка на картині, єдине що – у неї очі все ж таки жовті. Але це така порода, турецька ангора, у якої бувають очі одне блакитне, інше жовте. Ми забрали цю кішку додому під час облоги. Вона в нас досі живе. На тему картини (як кішка грається з цими літальними апаратами, наче з іграшками) також вплинуло те, що нам передали систему Patriot. Власне, я і назвав цю картину Patriot. Наші ППО – наші котики.

Сергій Тонканов: «Коли приходить ідея, то її гріх не реалізувати, адже ти створюєш історичний контент», фото-3



В мене є маленький зошит, у який записую свої ідеї.
Я не роблю ескізів своїх майбутніх робіт, бо часто щось можу забути. Я записую кожну ідею словами, тобто умовно прописував, що білий кіт, який збиває кацапські літаки, або щось таке. І потім я беру цей зошит, дивлюсь – і розвиваю ідею. Кожна робота в мене проходить такий етап. У моєму зошиті вже близько десяти, тепер треба себе змусити їх реалізувати.

Я не відслідковую тренди в мистецтві. Тому що, скоріш за все, саме тренди – це для людей, які хочуть зайнятися мистецтвом, але вони не хочуть у мистецтво вкладати свою особистість. Я ж її вкладаю у картини обов’язково. Також у своє мистецтво вкладаю свою особистість, і я ні на кого не рівняюся абсолютно. Я себе знайшов, знайшов свій стиль, у мене нема в ньому конкурентів, тому що я ні на кого не рівнявся ніколи. Це досить важко – знайти свій стиль.

Сергій Тонканов: «Коли приходить ідея, то її гріх не реалізувати, адже ти створюєш історичний контент», фото-4




Десь з 2005-го я зрозумів свій творчий шлях.
Але для цього мені знадобилося трішки усамітнитись. Я працював у Криму, і там була така можливість, це було маленьке село. Я там робив музей катастроф на водах. Він потім був визнаний найкращим сучасним музеєм Криму. Там я робив декорації до нього. Це дуже великий музей, здоровезний. Півтора року майже ми його робили. І я потім ще продовжував там працювати, керувати цим музеєм на місці. Улітку там було купа роботи, багато відвідувачів. А взимку, починаючи з осені, можна було присвятити себе повністю мистецтву. Я там працював з 2009 року. Після анексії нас звідти, як і всіх, попросили, м’яко кажучи. Деякий час у мене була майстерня під алтарем церкви. Я туди ввечері приходив і довго-довго думав над роботою: що намалювати, як зробити композицію, як кольористику і так далі. І мені ніхто не заважав. Так поступово десь і з’явився мій стиль. Тобто саме там нарешті мені вдалося якось так сконцентруватися. І зрозуміти: ага, я працюю в такій колористиці. І в мене буде такий стиль і взагалі такі концепції.

Для того аби людина почала творити, вона має розуміти, яку місію цим хоче нести. Мистецтво самодостатнє, і воно само собою розвивається. Воно розвивається зсередини, його розвивають люди, які його роблять, які його намагаються популяризувати. Тобто активні люди з громадянською позицією.

Сергій Тонканов: «Коли приходить ідея, то її гріх не реалізувати, адже ти створюєш історичний контент», фото-5


Я не намагаюся скандалити, епатувати, я не намагаюся провокувати.
Мені це не близько. Я спокійний, хочу бути впізнаваним. Я хочу все ж таки залишити якийсь слід у мистецтві. Якщо мої картини вивчатимуть на уроках образотворчого мистецтва, я буду не проти. Я хочу, щоб мене запам’ятали як гарного художника.

Сергій Тонканов: «Коли приходить ідея, то її гріх не реалізувати, адже ти створюєш історичний контент», фото-6


Плани на майбутнє – підготовка до персональної виставки в Києві.
Поки є попередня домовленість з галереєю. Ми ще не обговорювали якісь там деталі. Треба поїхати подивитися цю нову галерею, порахувати, скільки там може поміститись картин, але думаю, що не менше 12. Деякі роботи вже готові, як Patriot, деякі роботи в галереї, а деякі треба ще написати. Плануємо попередньо виставку на зиму, але вона вже скоро.


Катерина Агієнко

Чернігівська Медіа Група



AliExpress WW

lamoda ru

Banggood WW