На Алеї Героїв одна з родин хоче встановити відмінний від інших пам’ятник
Сьогодні, 19 жовтня, на Микулинецькому кладовищі у Тернополі зібралися сім’ї загиблих військовослужбовців. Вони виступають проти того, що одна з родин хоче на Алеї Героїв встановити пам’ятник, відмінний від інших. Йдеться про пантеон, де на могилах військовослужбовців за кошти з міського бюджету встановлюють однакові пам’ятники.
Про це розповідає "Суспільне".
Про те, що одна із родин хоче встановити пам'ятник відмінний від інших розповіла на своїй Facebook-сторінці Дарця Веретюк — дівчина загиблого під час війни тернопільського журналіста і військового, Героя України Віталія Дереха.
"Має місце жахливо неприємна і цілковито некоректна по всіх морально-етичних нормам, конфліктна ситуація. Одна із сімей загиблих не підписала згоду на встановлення уніфікованого пам'ятника. До останнього я сподівалась і намагалась вирішити це дипломатією. Вчора вони залили фундамент та встановили величезну тумбу-основу із блискучого темного граніту. Зробили вони це нарочито та самовільно, так як керівник цвинтаря Сергій Тлумацький, розуміючи емоційний стан і настрої всіх інших сімей та значимість цього сакрального місця загалом, не дав згоди і не підписав дозвільного акту на в'їзд техніки та монтаж споруди. Більше того, на минулих зборах сімей полеглих воїнів був присутній мер міста Серій Надал, який запевнив всіх присутніх, що у всіх захисників пам'ятники будуть однакові і ніхто возвеличуватись надгробком над іншими не буде, бо має бути порядок і рівність. На зборах вперше були присутні і ті родичі, які не підписали згоду, попередні вони принципово не відвідували і у обговоренні та голосуванні участі не брали. Власне через них це питання і піднялось шквалом запитів із залу. Аби ви розуміли і мали предметну уяву, про який саме пам'ятник йде мова: на тумбі має стояти хрест, а перед ним із граніту у повен зріст, в амуніції, зі зброєю і квітами у руках має стояти статуя загиблого,— це зі слів власне його сім'ї. Але ж суть не у конкретно цій формі, яка б вона не була, а у самому факті, що їм принципово виділитись з-поміж інших, і діла їм нема, що загальну концепцію рівності та по-військовому стриманого мінімалістичного дизайну буде порушено. Порушено зрештою саму світову практику і традицію військових поховань. Також сім'я аргументує це тим, що всі решта погодились на проект, бо не мають стільки власних коштів на встановлення оригінальних надгробків, а вони заможні і можуть собі дозволити вшанувати пам'ять полеглого належним чином та індивідуальним дизайном. Типу всі інші неналежним, так виходить? Відповідаючи на ваше логічне наступне питання про заможність: це сім'я суддів і прокурорів, вони "знають закон і він на їхньому боці". Окрім того в пресі вони продавлюють позицію, що вони жертви, страждають від втрати, а всі сім'ї агресори бо проти них. А сім'ї і безпосередньо у розмовах на цвинтарі, і у чаті сімей загиблих просили їх бути стриманими у висловлюваннях і діях, не ображати інших, хоча б із огляду на те, що у кожного горе і біль, який не варто примножувати і ятрити, як і не варто порівнювати його міру, не принижувати своїми висловами нашу гідність, дослухатись громади і не сіяти зневагу до інших загиблих. Жодного разу ніхто із них навіть не вибачився за свої слова. Пишу це публічно, оскільки мене і так, як відповідальну за концепцію та інформаційне висвітлення проекту, потім би всі запитували "а чого всі однакові, а по центру інакший пам'ятник стоїть?" Ну то от краще відразу, поки не стоїть, напишу, шо всі рівні, але є "рівніші". Так виходить? Бо ж сьогодні це все має монтуватись (якщо ще не змонтували вночі крадькома) і я просто в ступорі, якшо чесно. Отака муторна тема. Хотіла би послухати ваші думки щодо ситуації. Варто змиритись, мовчки кивнути гривою і хай роблять що хочуть і мають всіх за ніщо, якщо мають гроші, "право" і високі посади? Це те середовище, яке нам нормальне і на яке ми заслуговуємо, справді? Ці цінності нам комфортні?", - йдеться у дописі.
Сьогодні на кладовищі зібралися родичі загиблих. Журналісти "Суспільного" поспілкувалися із Дарією Веретюк.
"Оскільки я не є професійним архітектором, а є графічним дизайнером та ілюстратором, то ми працювали у команді із архітектором, який займався розробкою, власне, з геодезистами, зі всіма профільними спеціалістами. Моїм завдання було концептуальною довести до ладу вигляд самих поховань, оскільки маю певний досвід і багато подорожувала, знаю як військові поховання організовані в України і в світі. Бачачи незадоволення сімей попередніми проєктами, які були презентовані на зборах родин, я вирішила долучитися і вплинути на ситуацію. Був розроблений проєкт і теж їм презентований. Тоді на зборах було близько сотні людей. Десь дві години я пояснювала, чому саме такий матеріал, а не інший, розповідала про історію військових поховань у різних країнах. Після презентації проєкту були оплески і було ініційоване голосування. Всі проголосували, щоб швидше це зробити, всім проєкт сподобався. Було декілька старших жінок, які не докінця погоджувалися, що треба було пісковик, блоковий камінь, а треба було з граніту. Вони свідомо розуміючи, що в нас в країні демократія, йдеться про рівність, що на цвинтарі ми всі зрівняні".
Дарця Веретюк розповіла, чому ініціювала зібрання родин похованих бійців у цьому Пантеоні.
"Для чого, щоб на цвинтарі один пам'ятник був вищий, а інший ширший? Це не те місце де варто возвеличуватися, якісь такі речі демонструвати, тому ці кілька людей, які не підняли руки, бо сумнівалися у самому матеріалі, вони все ж погодилися, що нехай роблять зі всіма, як роблять всі. Тепер, коли є вже частина пантеону реалізована, то якраз ці кілька сімей тепер дякують і кажуть, що добре, що їх переконали, бо воно все гарне і світле, немає того чорного граніту. Зрозуміло, що біль є у кожному з нас. Виділятися розміром пам'ятників є некоректно, бо хлопці всі були в однострої, в однаковому пікселі. Вони всі йшли на війну не за матеріальними цінностями, а за ідею. Вони б не хотіли таких подій тут, таких перепитій. Хотілось спокою до останнього моменту, діалогу з сім'єю, яка проти. Пропонували рідним загиблого різні варіанти: його прізвищем найменувати вулицю чи сквер. Пропонували їм місце на пантеоні. А якщо вони хотіли зробити свій пам'ятник, то пропонували їм це зробити в іншому місці. Але вони сказали, що ми маємо бути зі всіма, але пам'ятник має бути інший. Така їхня позиція".
"Для чого, щоб на цвинтарі один пам'ятник був вищий, а інший ширший? Це не те місце де варто возвеличуватися, якісь такі речі демонструвати, тому ці кілька людей, які не підняли руки, бо сумнівалися у самому матеріалі, вони все ж погодилися, що нехай роблять зі всіма, як роблять всі. Тепер, коли є вже частина пантеону реалізована, то якраз ці кілька сімей тепер дякують і кажуть, що добре, що їх переконали, бо воно все гарне і світле, немає того чорного граніту. Зрозуміло, що біль є у кожному з нас. Виділятися розміром пам'ятників є некоректно, бо хлопці всі були в однострої, в однаковому пікселі. Вони всі йшли на війну не за матеріальними цінностями, а за ідею. Вони б не хотіли таких подій тут, таких перепитій. Хотілось спокою до останнього моменту, діалогу з сім'єю, яка проти. Пропонували рідним загиблого різні варіанти: його прізвищем найменувати вулицю чи сквер. Пропонували їм місце на пантеоні. А якщо вони хотіли зробити свій пам'ятник, то пропонували їм це зробити в іншому місці. Але вони сказали, що ми маємо бути зі всіма, але пам'ятник має бути інший. Така їхня позиція".
Дарця Веретюк розповіла, що попередньо обговорили ситуацію з міським головою.
"Він теж намагався говорити з цією сім'єю. Вони зустрічалися тричі по кілька годин, йому їх теж не вдалося переконати. Поліція фіксує неправомірні дії, проникнення на територію цвинтаря без дозволу. Ці люди мені особисто розповідали, як вони говорили іншим сім'ям, то це має бути хрест, а перед тим має бути статуя загиблого захисника у повний ріст з граніту, з амуніцією, автоматом, квітами. Я не є підрядником цього проєкту, моя робота полягала у зборі документації, архівів різних поховань, пропрацювання з архітектором в 3D графічному редакторі. Я не маю з цього грошей, мені важливе це питання, я хотіла організувати це місце найкращим чином, щоб тут відчували світлий сум і шану. Тут похована близька мені людина — Віталій Дерех. Мені важливо організувати цей простір якнайкраще".
Рідні загиблих підписували заяву, щоб у всіх похованих на "Алеї Героїв" були однакові могили.
Підписала заяву тернополянка Галина Хорощак. На війні в лютому цього року вона втратила чоловіка.
"Для мене і моїх дітей він завжди буде найкращим, але мені не треба іншого пам'ятника, щоб це пам'ятати. Нас попереджали, що поховання будуть саме на цьому місці, облаштують загальний меморіал. Це правильно, що є загальне поховання, бо чоловік воював не тільки за мене, за наших дітей, а й за всіх. Я не підтримую індивідуального підходу, бо не розумію, навіщо когось виділяти, якщо вони всі були однаково мужніми героями. Тому, надто безвідповідально виділяти когось одного. Почуття втрати будуть завжди з нами, але для чого вивищувати когось над кимось? Це єдине місце пам'яті, яке залишається для майбутніх поколінь. Наше завдання зробити його в такому вигляді, щоби воно було предметом гордості за героїзм наших бійців".
Начальник Спеціалізованого комунального підприємства міської ради "Ритуальна служба" Сергій Тлумацький розповів, що зараз на місці захоронення військового без дозволу проводять роботи.
"Зранку було виявлено заїзд працівників із захоронення на Пантеон Героїв, які без дозволу і погодження СП "Ритуальна служба" розпочали роботи. Вчора встановили гранітні плити. Мною була повідомлена поліція. Без дозволу, без різних погоджень. На даний момент кримінальна справа порушена, думаю, що поліція припинить роботи. На даний момент не можу сказати, чи будуть проводити демонтаж. Це, що залито і встановлено, виходить за рамки місця поховання, ми маємо повне право, але це йде все в правовому полі. Ми напишемо претензію, відаємо родині, вони мусять реагувати".