Олександр Іванов був доброю і щирою людиною. З 17 років пішов працювати і був завзятим до роботи, - згадує батько захисника, також Олександр.
Спочатку вони разом працювали в Києві, потім повернулися у Чернівці, де почали займатися монтажем кондиціонерів.
Батько каже, що син був веселим і життєрадісним. Не мав шкідливих звичок, займався спортом. У вільний час Олександр також любив займатися власною машиною, доглядати за нею.
Був дуже охайним в повсякденному житті. І завжди намагаючись все довести до кінця, не залишаючи справи незавершеними.
Дуже любив своїх батьків.
"Я не хочу хвалитися, але золота дитина була", - розповідає батько.
Коли почалося повномасштабне вторгнення рф на територію України, Олександра мобілізували. Після мобілізації він три місяці проходив навчання і став аеророзвідником. А далі виконував свою роботу на "нулі".
Отримуйте новини на ваш телефон, підпишіться на наш Telegram
Син не ділився з батьками подробицями про службу і про ситуацію там, де він знаходився. Мабуть, не ходів засмучувати - вважає Олександр. Єдине що - один раз поділився, як завдяки гарній та надійній автівці вдалося вціліти під час обстрілу і вибратися з нього, коли від їхньої позиції було десь 2 км.
"Останнє, що він просив, це був телефон і планшет. Я коли написав йому, який телефон, якої потужності, скільки памʼяті має бути. Але повідомлення моє вже не було прочитано, тому що на слідуючий день він загинув. Я так розумію, що був прямий прильот у бліндаж"
Батько Олександр каже, що син загинув на Донеччині під Кремінною. Напередодні захисник розповідав, що знаходився за 40 км від Бахмута. Жахливу звістку про сина він дізнався від дружини.
На момент загибелі захиснику було 29 років. У памʼяті батьків він назавжди лишився молодим і сповненим сил, життєрадісним хлопцем.
Читайте також: