Що почитати. 13 новел «Солодкого життя» Романа Малиновського

Продовжуємо проєкт «Літпорада», який реалізується Чернігівською Медіа Групою у партнерстві з Чернігівською міською бібліотекою імені М.М. Коцюбинського. Сьогодні до вашої уваги книга Романа Малиновського «Солодке життя».

Роман Малиновський “Солодке життя”. Meridian Czernowitz, 2021

Дебютна книжка, збірка новел, невідомий на загал автор, солоденька назва... Ця найперша інформація про книжку аж ніяк не сприяє бажанню її прочитати. Але головне, що потрібно знати: інформація ця оманлива.

Роман Малиновський ще не дуже відомий як автор, але вже завоював визнання як видавець. Хто знає асортимент “Вавилонської бібліотеки”, той здогадається, що письменники, яких вона видає, мусять мати вплив на автора. А вони не прості — Курт Воннегут, Хуліо Кортасар, Вільям Голдінг, Борис Віан.

По-друге, збірка концептуальна, надзвичайно майстерно зроблена, продумана до найдрібніших деталей.

І по-третє, назва аж ніяк не натякає на “солодкий” вміст. Скоріше навпаки, ви там не знайдете нічого милого-солодкого-позитивного, чого можна було б очікувати. Можливо, навіть, почуєтесь ошуканими. Але вже навряд, бо ми ж вас попередили.

Отже, збірка, назва якої відсилає до фільму Федеріко Фелліні, має тринадцять новел. Всі вони різні — різних жанрів, настрою та тематики — але деякі з них поєднані між собою за певним принципом. А щоб зручніше було шукати відповідності, новели укладені в збірку клепсидрою, тобто перше поєднане з останнім, друге з передостаннім і так далі. В центрі ж вони сходяться до заголовної новели “Дольчевіта”.

Щодо жанру, то тут багато фантастики і магічного реалізму. Навіть ті новели, що спершу видаються реалістичними, такими не є. Адже світ книжки від початку до кінця створений автором, і створений дуже ретельно, прискіпливо й талановито. Деякі з історій схожі на розділи, вирізані з романів. Деякі дуже нагадують історії, які ми вже колись читали або бачили у кіно. Вони бентежать, змушують замислюватися, спонукають вдаватися до розслідування аби відшукати ключ до них. Не дарма ключі так часто згадуються в текстах. А ще кожна з новел має окремий культурний вимір. В одній з них згадуються відомі полотна художників, в іншій — актори кіно, ще в одній — музиканти. Читаючи, варто не відходити далеко від Гугла, тоді читання буде більш наповненим і осмисленим.

А щодо тем, то вони всі химерні. Чоловік, який щодня ходить стригтися до однієї перукарки. Дівчина, яка за обідом роздумує, як краще вбити свого коханого. Екстреміст з фантастичного світу, що вирощує в своєму тілі синтетичні рослини. Фан-клуб відомого письменника, який обирає між живим кумиром та його безсмертними творами. Битва на ринку між продавцями килимів...

Все таке незвичне, правда ж? Сподіваємося, нам вдалося вас заінтригувати.