“Так добре, як вдома, нема ніде” - як змінилося життя чернівчанок за кордоном за рік повномасштабної війни

Після початку широкомасштабного вторгнення рф на територію нашої країни мільйони українців евакуювалися за кордон. Жителі Чернівців у перші дні та тижні повномасштабної війни також вирішили за краще евакуюватися.

Для мільйонів українців перші тижні повномасштабної війни, яку розв'язала росія, стали тим періодом, коли треба було швидко приймати рішення про те, як бути далі: залишатися в рідному місті, евакуюватися в іншу область, евакуюватися за кордон.

Для пересічних жителів України стало неочікуваним те, що війська рф просунулися не тільки на сході, а й вдерлися у південні та північні регіони. Тому за таких обставин частина жителів західних областей також вирішила евакуюватися за кордон. Серед них були і жителі Чернівців.

Ми поспілкувалися з трьома чернівчанками, які вже рік живуть за кордоном, про те, як вони адаптувалися до іншої країни, до чого звикали найдовше та з якими викликати там зіштовхнулися.

Альона Завка

Війна змусила Альону виїхати за кордон, адже був страх за свое життя і за рідних. Обрали Німеччину, оскільки там була більша перспектива в питанні роботи, і були знайомі.

Складнощі були через різні менталітети німців і українців, а також через недостатнє знання мови, і як наслідок - складнощі у спілкуванні. Та і з роботою виявилось не так просто.

Альона очікувала, що велике німецьке місто, в якому вона зараз живе, відкриє і великі можливості. Але коли зіткнулася з різними проблемами, то зрозуміла, що найкраще - вдома.

Зізнається, що найдовше довелось звикати до відсутності друзів та знайомих. 

“Ніби ти залишився один в великому місті”

Життя в країнах Європи виявилося дорожчим, ніж у Чернівцях, в два-три рази. Зокрема дуже дороге житло, і його важко знайти. Адже треба багато документів зібрати. А якщо людина не працює і не має стабільного доходу, то з цим дуже важко. 

Продукти також дорожчі. З одягом трошки легше, оскільки є багато магазинів з різними знижками і на різний бюджет.

З роботою дуже важко, бо німецька дуже складна мова, а вона для працевлаштування обовʼязкова. Альона каже, що навіть знаючи англійську, не всі німці хочуть з вами спілкуватися саме англійською. 

“Коли ти приїжджаєш як турист, то все зовсім по іншому. А коли хочеш влаштуватися на роботу, вони хочуть говорити лише своєю рідною мовою. Також робота для нас нижче оплачується”

За весь час перебування за кордоном думки були лише про можливість повернутися додому, - каже Альона. Бо тільки покинувши рідну країну вони усвідомила, наскільки життя в Україні було комфортним.

“Колись я думала, що закордоном легше знайти роботу, що там більше можливостей для заробітку і великі зарплати. Але це не зовсім так. Роботу доволі не просто знайти, а іноземцям не виплачують великі кошти. До того ж складно морально - довгий час ти відчуваєш себе чужим”, - підсумовує дівчина.

Юлія Бойчук

Рішення виїхати за кордон було дуже спонтанним. Знайома Юлії жила за кордоном і довго розповідала про німецьке місто Нюрнберг. Одного дня вони просто розмовляли і десь всередині розмови Юлія зрозуміла, що хоче розпочати нове життя.

На перших порах складності там були повʼязані з оформленням документів, німецькою банківською системою та всім, що стосується державних установ і мови. 

Німеччина виявилася дуже складною країною, коли необхідно отримати якийсь документ:

“Тут все відбувається поштою, це займає багато часу. Всі установи працюють через електронні листи, і це займає ще більше часу, і це може тягнутися місяцями. Звісно, спочатку були складнощі з мовою, бо я вивчала англійську в школі і університеті”

Але зараз Юлія вже в повсякденному житті використовує німецьку і почала інтеграційний курс із цієї мови. Тому має надію швидко її опанувати.

Різниця між життям у Чернівцях і в Нюрнберзі проявляється в деталях. У німецькому місті зачаровує чистотою громадський транспорт і те, що тут він завжди вчасно приїжджає. 

Та й взагалі Нюрнберг - дуже гарне і розвинуте місто з красивою архітектурою. Воно розраховане на туристів, тому вся інформація дублюється англійської. 

“І в ході останніх подій багато допомоги і підтримки відчувають українці”

Щодо цін, то тут, за словами Юлії, справді велика різниця - ціни на їжу і на одяг дуже дешеві. Тому навіть якщо ти отримуєш мінімалку, ти можеш дозволити собі дуже багато. 

“Насправді мене це дуже засмучує, бо так хочеться кращого життя вдома”

Знайти роботу не так вже й важко. Значно важче працевлаштуватися за професією, бо потрібне знання мови. Але на щось, що не потребує спеціальної освіти, можна влаштуватися легко.

Зараз чернівчанка планує залишитися, хоча коли їхала до Німеччини, планувала повернутися. Та нині, каже, все кардинально змінилося.

“Добре там, де нас нема” - це справді правда. Мені здається, що я завжди хотітиму повернутися, навіть якщо ніколи не повернуся”

Анна Костя

Анна каже, що досі чудово пам’ятає цей пекельний ранок 24.02.2022. Син прокинувся, щоб поїсти, а жінка відкрила новини, щоб вкотре переконатись, що все ок, і нічого не загрожує. Але новини були жахливі. 

“Я в той момент не розуміла нічого, єдине, що я розуміла, що треба збиратись щоб уберегти сина від небезпеки. Тисяча думок в голові, ще більше питань, але я просто пакувала багато памперсів та дитячого харчування на всяк випадок. Це відбувалось якось на автоматі, бо мозок мій відмовлявся вірити у все, що відбувається”

Вже через 45 хв жінка з сином їхали в авто і навіть уяви не мали, що буде далі, куди вони їдуть і як надовго. 

Головною причиною переїзду була безпека двомісячного сина. Тоді Анна була впевнена, що за два тижні все закінчиться, і вона обов’язково повернеться додому. Тому для себе не взяли навіть ніяких речей, лише речі першої необхідності для малюка. 

Спочатку жінка виїхала в Румунію на два тижні до родичів чоловіка, щоб перечекати. А вже коли зрозуміла, що це затягнеться надовго, і вже немає дороги назад з маленькою дитиною на руках, то вирішила рухатись далі. 

Через деякий час Анна з сином переїхала в Швейцарію. Після того страху і хвилювання вона обрала єдину безпечну і нейтральну країну, яка, на її думку, завжди буде безпечною. З житлом, їжею, дорогою, памперсами та всіма необхідними речами на перший період допомогли волонтери з Німеччини та Швейцарії. 

“Я досі проживаю тут, але живу одним єдиним бажанням - скоріше повернутись додому і жити тим чудовим життям на Батьківщині, яке було ДО. Сумую за домом як ніколи раніше, серце розривається, коли згадуємо за все, що залишили там”

За кордоном чекало багато труднощів, і найбільшим викликом став сам процес інтеграції. Нова мова, кардинально інший менталітет, традиції, звички.

“Ми - біженці, без роботи, без можливостей, без власного житла. Відчували себе просто паршиво перших півроку. Була депресія, потрібен був час оговтатись, пристосуватись, прийняти нову реальність і жити далі”

Саме через пів року Анна вже почала активний пошук роботи, навчатися для себе, знаходити можливості для догляду за дитиною та вирішувати всі інші нюанси життя за кордоном. 

Жінка каже, що не може порівняти життя в Швейцарії та життя в “своїх затишних Чернівцях”. 

“Це ніби різні світи. Чернівці - місто, в якому я народилась та виросла, де всі мої рідні, друзі, люди, учні та бізнес. Це щось дуже рідне моєму серцю і те, що ніколи не можна замінити чи порівняти. Я ніколи не думала жити за кордоном, бо вдома було максимально комфортно. 

Швейцарія - країна, де виживають найсильніші, це реально одна з найтяжчих країн для інтеграції, починаючи величезним різномаїттям мов, закінчуючи жорстокими законами, обмеженнями в правах для біженців та людьми, які абсолютно закриті. Тут треба дуже складно працювати і «гризти землю», щоб просто вижити перший час”

Найдовше чернівчанка звикала до швейцарців, які завжди тримають дистанцію, мають мало друзів, працюють 24/7 і не мають часу на відпочинок. Навіть молодь працює по вісім годин щодня або навчається зранку до ночі. 

Також було складно звикнути до того, що треба бути готовою до будь-якої роботи, яку вона ніколи не робила б в Україні. Адже ситуація з працевлаштуванням виявилася дійсно важкою.

“Тут почалось наше життя з нуля. Я ніби пішла в перший клас.

Спочатку мені здавалось, що знайти роботу тут нереально, але через 6 місяців я знайшла примітивну роботу, щоб мати змогу хоч якось відволікатись від новин і заробляти гроші. Вже через деякий час було більше можливостей, я вже підтягнула мову, мала більше зв‘язків і спеціальні навички складання резюме”

У Швейцарії Анна почала роботу офіціанткою, потім - на рецепції готелю відомого бренду. Вступила на магістратуру в швейцарський університет і продовжила зберігати свій work-life balance. Аби тут стати на ноги і вже більш-менш стабільно жити, знадобився рівно рік. 

Пошук роботи тут відбувається електронно через сайти, рекрутингові компанії або LinkedIn. 

“За рік тут я пережила більше стресу, ніж за все життя в Україні”

Життя в Швейцарії дороге. Водночас у цій країні хороші заробітні плати. В питанні фінансів країна продумана до деталей. Все, що заробляєш в Швейцарії, те і вкладаєш в Швейцарію. Продукти недорогі, ціни середні, як і в Німеччині, для порівняння. 

А от м‘ясо дуже дороге: 1 кг м‘яса - 8-10 франків. Ціна така через те, що тут високі стандарти зберігання та обробки м‘яса. Продукт не має права попасти на прилавок без спеціальних сертифікатів якості, проб та стандартів. Більшість продуктів - еко. 

Витрати на продукти в місяць - 350-500 франків.

Ціна на житло залежить від кантону (прим. назва типа, класу адміністративно-територіальних одиниць у деяких країнах, сучасних або історичних, зокрема: основна адміністративна одиниця Швейцарії).

В цілому житло коштує від 1100 франків і до 4000-5000 франків (якщо це дорогий кантон як Цюрих). 

Податки можуть складати від 5% до 25%, залежить від наявності дітей, робочих годин та кількості працевлаштованих людей в сім‘ї. 

Комунальні послуги - в середньому 250-250 франків/місяць. 

На одяг може знадобитися 100-150 франків в місяць.

Залишатись у Швейцарії на зовсім Анна не хоче і точно буде повертатись додому.

“Так добре, як вдома, нема ніде. Тут все чуже, ми тут лише як біженці, ми тут мало що значимо, та й взагалі життя за кордоном не так легке, як більшість його уявляють. Цей рік підтвердив, що коли починаєш жити за кордоном, змінюється картинка про очікування та реальність. Ми тут для здобуття досвіду, щоб потім повернувшись могли підіймати нашу країну і вдосконалювати її”

Щодо міфів, які розбилися під час перебування у Швейцарії, то для себе жінка виділила три основних:

Міф 1: за кордоном життя легше. Все правильно організовано та чітко. 

Реальність: щоб відкрити рахунок в банку чи зареєструватись в інших установах, потрібно чекати два тижні, приходити два рази на візити та носити величезну папку з усіма паперовими варіантами документів. Вони всі дивуються з нашого додатку «Дія» і вирішенню питань онлайн або ж через електронну пошту. Тут приходить 1500 листів, і всі обов’язково потрібно зберігати. 

Міф 2: за кордоном медицина краще. 

Реальність: тут більше про якість, ніж про кваліфікованість лікарів. Все лікують знеболювальним. А от щоб записатись на візит до лікаря, то це краще за пів року робити, якщо не раніше. Невідкладні стани - окрема історія, чекати можна пів дня, доки перший лікар не звільниться. 

Міф 3: за кордоном все доступно. 

Реальність: доступно, якщо ти працюєш як кінь 24/7. А от якщо хочеш купити хліба о 21:00, то от це вже не вийде. Більшість магазинів закриваються о 18:00, на вихідних все закрито. Навіть траву косити заборонено, сусід може викликати поліцію. 

“Якщо ми говоримо про розвиток технологій та кваліфікованість людей, то в цьому явно перевага України”

Отже, як бачимо, всі три історії схожі в одному - люди не знали, що їх чекає далі в умовах повномасштабного вторгнення рф, тому шукали безпеки за кордоном. Всі три героїні зіткнулися із розвінчанням певних міфів про життя в інших країнах, мали певні складнощі з адаптацією, мовою, пошуком роботи, звикали до нових цін та режиму життя суспільства. 

Усі три героїні сумують за своєю Батьківщиною попри те, що не всі планують повернутися після перемоги. Втім, їх досвід життя за кордоном дав зрозуміти: не все в Україні так погано в порівнянні з країнами Європи, як прийнято вважати. Навпаки: чимало сфер життя в нашій країні побудовані значно зручніше, сфера обслуговування працює якісно, а рівень бюрократії - не такий вже й високий.

Ще не підписані на наш Telegram канал? Зробіть це зараз

Слідкуйте за нашими оновленнями у Viber (новини Чернівців)