Їздить за 14 кілометрів, щоб забрати матеріали та передати посилки військовим: історія 15-річної волонтерки з Миколаївщини,- ФОТО

З початком війни в Україні, яку розв’язала росія, волонтерство зайняло одну з основних ніш суспільної діяльності. Люди масово почали йти до волонтерських пунктів, щоб хоча б щось зробити для майбутньої перемоги.

Війна триває майже рік, але цей запал – особливість українського народу, не згас. В країні все більше і більше з’являється нових імен волонтерів. Люди знаходять свою справу, яка може, хоча б чимось, допомогти нашим воїнам, навіть вдома. Доєднаються і діти.  

Таке рішення прийняла і юний "світлячок" з Миколаївщини — Тая Пігуляк. Дівчинці усього 15 років, але вона змогла об’єднати сестер, які, до речі, молодші за неї, і почати допомагати ЗСУ.

Тая поділилася свою історією волонтерства з редакцією сайту 0512.ua. Дівчинка розповіла про підтримку близьких; про те, як їй вдається налагоджувати контакти з військовими; про процес виготовлення окопних свічок; про мрії та поїздки за 14 кілометрів, щоб забрати матеріали з яких можливо буде створити вогники, що освітять та загріють українських богів війни.

Навчається Тая Пігуляк у 10 класі і встигає поєднувати і ліцей, і виготовлення свічок, ще й вистачає часу займатись спортом.  До війни полюбляла малювати.

- Раніше полюбляла малювати, але зараз не дуже. Займалась спортом самостійно, зараз у нас з’явився гурток, то вже займаюся у групі. У школі полюбляю історію, хімію та інформатику.

Дівчинка говорить, що її життя після війни стало інакшим і активнішим.  

- Я подорожувала до війни, вела активний спосіб життя, але під час війни інтенсивніше почала використовувати свої сили. Познайомилася з новими людьми, почала займатися волонтерством, яке мені приносить мегапозитивні емоції.

Своє 24 лютого згадує так:

- Я прокинулася у 6-й ранку. Тато саме в цей час збирався на роботу. Йому задзвонив телефон, у слухавці сказали : "Увімкни телевізор". Я побачила на його обличчі паніку. Він запитав, що саме він повинен побачити по телевізору. У відповідь: "Розпочалася війна".

На ідею створювати окопні свічки та допомагати воїнам Таю наштовхнув відеоролик у інтернеті. Дівчина вирішила спробувати, у неї вийшло, і вона долучила молодших сестричок до своєї роботи.

- Я наткнулася на відео в інтернеті, де люди похилого віку робили окопні свічки. Мені сподобалося і закортіло спробувати самій створити таку свічку. Я зробила. Свічка загорілася та горіла більше 5 годин, але з’явився дим. Це виникло через те, що я не додала олії.  Так я і почала цим займатися.  Спочатку нас було четверо. Я займалася написання постів у інтернеті, пошуком матеріалів, а дівчата мені допомагали у процесі виготовлення. Дівчатам 10, 12 та 8 років. Тому саме з пошуком та написанням постів було легше  та правильніше зайнятися мені. 

Так розпочалася робота. Перша партія свічок, які зробили спільно дівчата, налічувала 40 штук. Цю партію Тая поділила і відправила українським захисникам.

Проте на цьому спільна робота закінчилася. Далі Тая почала працювати сама.

- Робота в групі – це досить весело. Ми працювали, говорили, дуркували і сміялися. Але це відволікало. Коли розпочалося навчання, у кожного почалися уроки і стало менше часу на це. Тому я почала займатися виготовлення свічок самостійно.

Самій же дівчинці вдається поєднувати і навчання, і волонтерство.

- Зараз це не дуже складно. Адже навчання поки дистанційне. Зранку я займаюсь навчання, ввечері – волонтерством. Якщо світла немає, то вмикаю собі лампу та й займаюсь виготовленням свічок.

Наразів юному "світлячкові" допомагають у районному центрі. На базі Баштанського професійного ліцею відкрили пункт зборів матеріалів. Туди охочі приносять бляшанки, картон, парафін та віск. Також збирають солодощі та теплі речі для військових.

- Мені допомагають у Баштанському ліцеї, там відкритий пункт збору, куди приносять все необхідне, а я приїжджаю один раз на тиждень і забираю. Вони знайшли мої пости в інтернеті і запропонували свою допомогу, щоб було місце, де збирати бляшанки, картон, віск, парафін та ще деяку допомогу. Ось зараз знову назбирали – треба їхати забирати.

Охочих на отримання першої партії свічок дівчинці допомогли знайти саме у ліцеї. Частину Тая передала на фронт, де знаходиться її хрещений. Зараз військові самі знаходять її через пости в інтернеті.

- Коли я виклала оголошення, що збираю матеріали, у Баштанці дівчинка з соцзахисту написала мені. Так я передала через волонтера перші 20 окопних свічок нашим воїнам, ще 20 я передала в "горячу точку" своєму хрещеному. Вони прийшли до них, все сподобалося і їм, і мені. Я почала робити наступні партії, адже захопилася цим. Зараз через пости військові самі пишуть, скільки їм потрібно свічок та на який час. Я відправляю.

Розказала Тая і про процес виготовлення окопних свічок. Підкреслює, що найголовніше у цій справі, щоб свічка хоча  б на 1 сантиметр була менша, ніж сама бляшанка.

- Адже потім незручно заливати віск. До того ж, так не дуже сильно горить. Гніт повинен бути на 5 сантиметрів вище баночки, можна і 3 сантиметри, але щоб не дуже низько стояли до баночки.  Процес виготовлення, як на мене, простий. Увечері, коли немає світла, я нарізаю стрічки із картону. Досить добре це робити канцелярським ножем. Потім починаю скручувати ці смужки.  Тоді вже, коли з’являється парафін чи віск, ми заливаємо ці готові баночки. Раніше я віск розтоплювала на водяній бані, потім мені тато порадив топити віск, не використовуючи процес водяної бані. Я спробувала,  мені сподобалося. До того ж, так стало набагато легше і швидше.

Юна волонтерка зізнається, що помічає, як з часом, порівнюючи перші та крайні роботи, свічки стають охайніші.

- Мої роботи стали більш охайніші. Раніше я робила маленькі баночки, зараз вже побільше (наприклад, від горошку бляшанки). Зараз я вже працюю сама, і мені подобається цей процес на одинці.

За тиждень дівчинці вдається виготовити більше 200 окопних свічок. За день вона робить  50 штук за дві години. Проте мова йде ще не про залиті баночки воском чи парафіном.

Щоразу, коли 15-річна дівчинка передає військовим допомогу, то чує слова вдячності.

- Я чую від наших воїнів слова подяки, що я їх зігріла. Ми зараз передали ще теплі речі, чай, каву, ще деякі продукти. Вони подякували, сказали, що це приємний подарунок. Говорять, що вони такого не очікували, адже мені лише 15 років.

Енергію та натхнення працювати далі, дівчинка черпає від самого процесу роботи.

- Мене надихає сама робота, сам процес. Я займаюся виготовленням окопних свічок, бо мені цікаво цим займатися. Я переглядала багато відеороликів, як правильно виготовлювати окопні свічки. Адже спочатку я їх створювала, а вони довго не загоралися. А це все було через те, що трохи перетримала парафін, не можна, щоб він закипав. Енергія є. Сідаю за роботу після зарядки, якоїсь пробіжки. Тобто позаймаюсь чимось і сідаю за свічки. Так і бажання є, і настрій є.

Тая говорить, що рідні досить добре віднеслися до її вибору. Зараз дівчинці допомагає тато. Саме батько возить волонтерку за 14 кілометрів до Баштанки, щоб вона змогла забрати матеріали для виготовлення окопних свічок та передати воїнам посилки.

- Зараз мені допомагає у деяких процесах тато. Коли ми забираємо матеріали з Баштанки, то мене возить тато, коли передаємо хлопцям, то також допомагає тато. Мені тато дуже добре допомагає. І морально, і фізично, і інколи навіть матеріально. Саме він дав мені перші більше 5 кілограмів воску. Він займається бджільництвом.

За словами "світлячка", за час волонтерства, вона поки ні з якими проблемами не стикалася. Лише був один випадок, але не проблема.

- Майже ні з якими проблемами я не стикалася. Була одна проблема, це коли ми поїхали до Баштанки забирати матеріали, і тобі мали передати військовим партію окопних свічок. Хлопець був у Баштанці, і за час мабуть до того, як ми приїхали, його відправили в іншу точку. Тому віддали іншим хлопцям свічки. Викрутилися.

Зараз юний "світлячок" співпрацює з Баштанським професійним ліцеєм, говорить, що хотіла б розширювати коло зв’язків, проте поки не знає з ким можна було б співпрацювати.

- Мені пропонувала одна дівчинка, але я відмовилася, тому що там великі замовлення, потрібно по 800 окопних свічок. А воску та парафіну зараз не дуже багато є. 10 кілограмів парафіну ми замовляли декілька днів тому, я перетопила і вийшло 50 великих баночок. На ці 10 кілограмів я збирала кошти через пости в інтернеті. Люди відкликнулися, і нам вдалося закупити матеріал.

Тая живе за 14 кілометрів від Баштанки, куди їй потрібно їздити за матеріалами. Добиратися до міста не так просто. Проте місцева влада поки не звертає уваги на роботу юної дівчини, адже відкриття пункту збору матеріалів у населеному пункті значно полегшило б роботу 15-річній дівчинці.

Зараз дівчина продовжує працювати заради якнайшвидшої  перемоги України над російськими окупантами та мріяти про скоріше повернення усіх військових до рідного дому.

- До війни я мріяла здійснити стрибок з парашуту або з мосту. Але зараз я хочу, щоб кожен захисник повернувся до своєї домівки. Я особисто чекаю на хрещеного, дядька та вітчима мого хлопця. 

Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів