"Три кольори пристрасті" босоніж: як відома криворізька журналістка Ольга Гончар Хвостова читала і показувала свою поетичну лірику, - ФОТО, ВІДЕО

Вечір поезії криворізької журналістки та літераторки Ольги Гончар Хвостової зібрав шанувальників її творчості в укритті, на базі якого волонтери створили "Арт-простір "Бомбік". Тепер у "Бомбіку" щотижня відбуваються благодійні заходи, а охочі долучитися донатять на підтримку українських воїнів. 

Як повідомляє сайт 0564.ua, так було і цього разу, 3 грудня. Поціновувачі поезії отримали змогу одночасно насолодитися мистецтвом і зробити корисну для захисту рідної країни справу - допомогти військовим.

Традиційно у "Бомбіку" усіх охочих гостинно зустрічала його "господиня" - голова ОСББ "П'ять зірок" Світлана Остапчук, пригощаючи чаєм і смаколиками. Вона ж і відкрила літературне паті, надалі передавши слово Ользі Гончар Хвостовій.

Зазначимо, що дехто з учасників заходу вже знайомі з її творчістю, тож комусь забажалось пригадати рядки улюблених віршів, комусь почути їх саме у виконанні авторки, комусь просто поспілкуватися у колі близьких за  уподобаннями людей. Однак побаченого під час виступу, мабуть, мало хто очікував. Ольга вразила не лише змістом і формою своєї поезії, її виконанням, але й легким як вітер і водночас доречним за змістом перформансом: упродовж вечора поетка змінювала вбрання прямо під час виступу на сцені. 

Зустрівши шанувальників поезії у легкій білій сукні на гудзиках спереду, під час виконання одного з віршів Ольга почала розстібати гудзики, при цьому, не припиняючи читати лірику. Разом з її вправними рухами до вух і свідомості почали доходити слова про "неї", про "нього", про близькість двох... Тканина легко впала з одного плеча, потім з іншого і Ольга постала перед аудиторією вже у зовсям іншому образі - червоній майці з мереживом і тісній спідниці, яка підкреслювала жіночність форм. У цей час лунало:

- Моя хороша дівчинка збитошна,

Заштопай ніжністю, як шовком, шви усі

По білім білим.

По живій росі

Іду до тебе просто, як на прощу.

Кінчає день каденцію.

І з кави гуща,

Близнючка ночі, подає свій бюлетень.

А погляд твій разючий і живлющий

Кінчає ніч, і день. І ніч. І день.

По білім білим шито ніжність в юнім тілі.

Все буде так, як ти і я хотіли.

Зажди, не йди, тобі ще рано… рано…

Моя погана дівчинка кохана.

Слухайчи і відчуваючи рядки, вже ніхто не дивувався босим ногам на килимі "Бомбіка", адже туфлі у цей момент також виявилися зайвими не лише для читкині, але й у польоті фантазії тих, хто вміє проживати почуте.

Згодом, під час читання віршів з циклу "Фіолет" поетка увібралася у чорний строгий піджак. А авторські вірші про Тараса вже звучали із вуст жінки у діловому чорному луці, включно з туфлями. І лише червоне мереживо ледь пробивалося через суворість образу поетки, котра проживала на сцені вже громадянську лірику. 

Цього вечора Ольга запропонувала присутнім читання на біс та інтерактив, коли всі разом виголошували рядки, повторюючи за нею, але "підступ" приховувався буквально у передостанньому словосполученні, коли треба було відірватися від "поводиря" і говорити те, що підказувало серце.

"Пристрастною та відвертою назвала творчість Ольги Гончар Хвостової одна з її шанувальниць Світлана Мокрякова.  "Наш характер, наш голос, нашу свідомість, наш Кривий Ріг", - відчуває у самій Ользі інша її шанувальниця - Анна Гатілова

"Я дивувалася, звідки у неї в голові такі рядки років у 17 - 18", - поділилася спогадами з нашим кореспондентом мама поетки Олена Олександрівна. "На Схід головою, душею - на Захід Несуть мене, мамо, ченці...,- зацитувала вона рядки, котрі тоді, давно, вразили її дорослістю і філософією. Нещодавно пані Олена знайшла вдома товстий зошит, списаний поезіями доньки і передала їй знахідку, про яку Оля, мабуть, вже й забула.

Поспілкувавшись з учасниками поетичної вечірки та обговоривши почуте і побачене, ми звернулись за коментарем до самої Ольги.

За її словами, їй  цікаво "гратися" з одягом під час своїх виступів, створюючи певний образ, котрий найбільше відповідає проговорюваному.

"Мені дуже важливо, не лише озвучувати свої тексти, але й додавати ще якісь меседжі. Якраз сьогоднішній виступ я побудувала таким чином, щоб розпочати з філософської лірики, трохи десь романтичної. І цьому відповідав образ світлої сукні з великими квітами. Якраз через цей світлий чистий образ я намагалася передати світло, чистоту, ремінісценції до Біблії, до того, що я люблю найбільше - до слів, мовознавства. Все це є у тих віршах, які я читала, - пояснила Ольга", 

 - Далі я перейшла до дуже інтимної лірики, де є елементи сексуальності. Для цього я знаяла світлу сукню, яка на мені була і котра у якийсь момент, я сподіваюся, здавалася людям так, як і мені, певним халатом, яким передавалась якась домашність. Ну і потім вже був образ у легкій майці з мереживом, який підкреслював інтимність, сексуальність, близкість людини до людини. І звичайно для цього я зняла взуття, бо треба було підкреслити простоту і легкість, бути босою.

Надалі, коли перейшла до більш серйозних віршів, до циклу "Фіолет", а згодом і до віршів про Шевченка, я вже вдягнула  піджак, тому що таку поезію важливо подавати у серйозному образі".

Додамо, що вечір поезії Ольги Гончар Хвостової дійсно вразив не лише змістом і красою художнього слова, але й легкістю та естетикою його подачі, любов'ю і відверістю авторки і виконавиці. Якоїсь миті слухач міг раптово спіймати себе на думці про любов Ольги до написаного і тих, хто живе у її віршах. Це могло статися, наприклад, у момент, коли вона читала про Шевченка. Здавалося, вона любить Шевченка, любить незвичною для більшості з нас любов'ю, а  як люблять живу і дуже близьку людину.  Як це, ЛЮБИТИ самого ШЕВЧЕНКА? 

Сподіваємося, що відповіді на це та інші питання ми колись дізнаємось від Ольги, а майбутні її читання і перформанси подарують так само багато вражень і запитань. Почуємо. Побачимо. Поговоримо. 

Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.