Біла Церква: історія проти міфів. Уривок четвертий
Про парк написано не один десяток книг та статей. Але жодному автору так і не вдалося вичерпно передати на папері неповторну красу і велич «Олександрії». Тож нам нічого не залишається, як запропонувати читачеві побувати у цьому шедеврі садово-паркового мистецтва і вповні насолодитися красою, залишеною нам графинею Олександрою Браницькою.
Ми ж спробуємо звернути увагу читача на найбільш значимі історичні пам’ятки парку, окрім тих, про які вже йшлося вище.
«Дружній сад» та Ротонда
«Дружній сад» та Ротонда знаходиться найближче до головного входу до парку. І оскільки чимало відвідувачів розпочинають свою подорож «Олександрією» саме з цього входу (в парку їх кілька), то це перша парково-архітектурна композиція на шляху туриста.
Ротонда була центром «Дружнього саду», який до нашого часу не зберігся. Він був присвячений покровителям та друзям засновниці парку – Г. Потьомкіну та імператриці Єкатєріні ІІ. Відомо, що сад був оточений стіною і входити сюди через металеву браму могли лише вибрані особи. Перед входом був напис французькою мовою: «Входящий сюда, спроси свое сердце, умеет ли оно ценить дружбу». На стіні були вміщені вірші Вергілія, що оспівували дружні почуття.
У самому саду було багато бузку, як і в рідній для графині Олександри Василівни «духовитой» Духівщині. Росли тут також і троянди, мирт та рідкісні декоративні рослини.
Головний елемент саду (Ротонда) повторює «Пам’ятник любим батькам», що у Павловську під Санкт-Петербургом. «Пам’ятник» мав майже такий самий вигляд і був споруджений подругою графині О. В. Браницької імператрицею Марією Федорівною. (Утім, дуже схожі елементи з Ротондою можна побачити і в Зимовому палаці Санкт-Петербурга, де білоцерківська графиня прожила не один рік). Олександра Василівна досить рано залишилися без матері, а батько був військовим і не мав можливості приділяти достатньо уваги вихованню доньки. Тобто, своєю освітою та вихованням і блискучим кар’єрним злетом графиня була зобов’язана дядьку Григорію Потьомкіну та імператриці Єкатєріні ІІ, яку ряд істориків називають рідною матір’ю білоцерківської магнатки.
Вірогідно, що спочатку в Ротонді стояв бюст імператриці, і тому, як згадували білоцерківські старожили, «Дружній сад» колись мав ще одну назву – «Катеринівка». Але після смерті Єкатєріни ІІ її син Павло І боровся з усім, що нагадувало йому нелюбу матір. І коли графи Браницькі були в опалі у російського монарха, погруддя імператриці було замінено на бюст Г. Потьомкіна. Саме цю скульптурну композицію тут бачили гості-мемуаристи. Вони вказували на високу художню цінність бюста – перед відвідувачами ніби поставав сам Григорій Олександрович.
Князь-благодійник помер у 1791 р. на руках улюбленої племінниці О. Браницької. Саме вона успадкувала більшість його колосального спадку, хоча й обурювалася великими витратами на його похорони. У подальшому на місці його смерті (нині – територія Молдови) графиня встановила досить скромний пам’ятний знак.
Павло І не тільки заборонив ставити монумент Г. Потьомкіну, а й повелів викинути його тіло з могили, що була у Свято-Катерининському храмі м. Херсона. Окремі дослідники стверджують, що графиня О. Браницька, котрій повідомили про цей акт вандалізму, врятувала або цілком тіло князя (замість нього нібито поховали солдата), або ж — щонайменше — частину і перевезла в Білу Церкву, де й поховала. Тут вона вже працювала над розбиттям парку «Олександрія», який мав бути присвячений пам’яті князя.
Уривок перший.
Уривок другий.
Уривок третій.
Далі буде. Слідкуйте за публікаціями на нашому сайті.