Записки війни у Слов'янську. Моє місто знов під обстрілами, діти “чергують” на блокпостах

Серпень 12.08.22

Продовжуємо писати Записки війни у Слов’янську. Не встигли ми нарадуватись тиші, як у місто знову прилетіло. 

Знайома каже, що прокинулась вночі від сильних вибухів, поповзла у коридор навколішках, аби там перечекати обстріли. Під вогонь попав район Черевківки. 

Як вже зранку сказав наш голова міста Вадим Лях, поцілили в декілька приватних будинків, а ще згоріло дві машини. На щастя, ніхто з людей не постраждав. От такі подарунки там прилітають напередодні опалювального сезону. Тепер треба забивати вікна, де стіни вціліли. А хтось сьогодні залишився без дому. 

Тим часом у Слов’янську, та і по території всієї нашої області, люди готуються до зимовки без газу. Головна тема тижня - закупівля дров, пошук буржуйок, встановлення твердопаливних котлів. У місцевих групах з’являється все більше оголошень про продаж паливних брикетів, буржуйок, є навіть про продаж дачі на зимовку.  

Так так…якийсь відсоток людей все ж не планує евакуюватися з міста від слова взагалі. “Буду залишатись незважаючи ні на що” - це одна категорія людей, друга - “Поїду, якщо зникнуть всі комунікації”, третя - “Поїду в разі загострення бойових дій”. 

Ті, хто не поїде до холодів, напевно, будуть підписувати бланки про відмову від евакуації і нести відповідальність за своє благополуччя самі. Але поки наших людей тільки мотивують, вмовляють, наголошують на важливості виїхати. Але навіть за умови, що це все буде безкоштовно, включно з проживанням, люди не хочуть покидати свої домівки. 

Артобстріли вздовж лінії фронту продовжуються, страждає від ракетних ударів сусідній Краматорськ. Кажуть, що під обстрілами Богородичне, Долина, які тримаються вже який місяць, аби не допустити просування ворогів.

Нещодавно попалось у соцмережах дуже прикольне відео, де місцева дітвора на одному з перехресть вулиць у Слов’янську зробила уявний блокпост і з прапорами “перевіряють” автівки. Їх, ймовірно, зафільмував один з військових, коли проїжджав повз. 

- Скажи “паляниця” - каже йому малий.

- Паляниця - відповідає йому водій.

Дітвора розказала, що на цьому перехресті у них блокпост, і зйомка тут заборонена. Прапори їм подарували військові, і тепер вони тут стережуть цю вулицю.  

“Це не Львів, не Івано-Франківськ, це місто Слов’янськ” - сказав військовий. 

Це відео викликає неоднозначні почуття. І гордість, і смуток, і злість одночасно. Гордість за те, що у нас є надія на наше молоде покоління, смуток, що діти досі залишаються у Слов’янську та наражаються на небезпеку і злість на ворогів, які забрали у наших малих іх світле, безтурботне дитинство. 

Матеріал створено в рамках проєкту “Життя війни” за підтримки ГО Лабораторії журналістики суспільного інтересу та IWM».