Трансформація інформаційних наративів Китаю в контексті російського вторгнення в Україну
З початку російського вторгнення в Україну 24 лютого Китай кілька разів давав оцінку цій війні, а китайська преса неодноразово про неї писала, фактично, виконуючи функцію уточнення до офіційної позиції. Ми уважно відстежуємо всі висловлювання китайської сторони й аналізуємо ті наративи, які вона поширює щодо України та Росії.
Зміна риторики
У день російського вторгнення китайське англомовне видання Global Times про Україну писало в антиамериканській риториці: досить таки різко й тенденційно, що наша країна стала жертвою безглуздого розширення НАТО на схід, що її доля сумна. Щоправда, журналісти цього видання, мабуть, не знають історії України, бо ще за 300 років до виникнення НАТО російський солдат крім розрухи, мародерства і ґвалтування нічого більше з собою не приносив ні в Україну, ні на терени Європи. І європейський континент сьогодні змушений об’єднуватися, щоб спинити нову навалу недорозвинутого, атавістичного та дикунського підвиду людей із безмежними природними ресурсами та ядерною зброєю. Тому не дивно, що єдиним гарантом безпеки для багатьох європейських націй, що є сусідами росії, є лише одна інституція — це НАТО. Яскравий приклад цьому — рішення Швеції та Фінляндії приєднатися до Альянсу. Вони приєднуються не тому, що “НАТО рухається на схід”, а тому, що на захід рухаються російські печерні дикуни з домодерних часів.
Коли Збройні сили України поховали світовий міф про “другу армію світу”, чимало світових експертів визнали, що багато зовнішніх і воєнних розвідок світу недооцінили потенціал України і помилилися у своїх стратегічних розрахунках і прогнозах. Розгром російської орди під Києвом у лютому-березні остаточно вплинув також і на зміну риторики і зовнішньо-політичних акцентів багатьох країн. І цей шлях — через первинну помилкову оцінку — пройшли багато країн і на заході, і на сході. Бойові дії в Україні і незламний дух українців внесли свої суттєві корективи в розуміння глибинних змін, що переживає світ.
Під впливом виснажливої війни офіційна риторика Китаю також поступово змінилася: якщо раніше вона була нейтральною і з неприхованою симпатією на боці росії, то нині — це нейтральна позиція, яка, як слушно сказав Президент України Володимир Зеленський, цілком влаштовує Україну.
Китайські наративи
Один духовний майстер писав, що мудрість дракона криється в мисленні, а не в дії. Тому попри постійну зміну оперативної ситуації на фронті в Україні і попри стрімкі політичні зміни у світі позиція Китаю, загалом, залишається незмінною.
Розглянемо наративи, яких дотримується Китай і до кожного дамо невеликий коментар.
1. “Захід, НАТО і США ігнорують безпековий простір росії, тому також відповідальні за війну в Україні”
Це типовий наратив російської пропаганди, оголошений напередодні вторгнення в Україну, який офіційний Пекін подає, фактично, без змін.
НАТО не несе загрози для Росії. Пропаганда Росії каже, що це Україна загрожує Росії,хоча для українців це завжди звучало як анекдот.
Насправді проблема безпекового простору росії полягає в тому, що вона й справді досі невирішена і її треба позбавити імперських завоювань. Мародер і злодій має повернути вкрадене. Повернути Північні острови Японії, Кавказ — народам Кавказу, Придністров’я — Молдові, Карелію — Фінляндії, Калініградську область — Європейському Союзу, Донбас і Крим — Україні, острови Абагайтуй на річці Аргунь та острови Тарабаров та Уссурійський на Амурі — Китаю. Коли ці питання будуть вирішені, то варто приступити до вирішення наступного важливого питання — створення не одного, а багатьох безпекових просторів колишньої росії. Розвал цієї країни на багато фрагментів створить для кожного з цих фрагментів свій безпековий простір. Ми переконані, що китайські стратеги нас чудово розуміють у цьому питанні.
2. “Західні санкції проти росії не сприяють миру і поглиблюють конфлікт”
Це один із головних наративів Пекіна, який ґрунтується на торговельно-економічних інтересах Китаю. Але коли у велетенського організму (планети) є один смертельно вражений недугою орган (наприклад — росія), то його треба негайно лікувати або вирізати, щоб не пустив метастази і не вразив інші органи. Західні санкції — це первинні ліки, звісно ж, що під час лікування, все тіло може переживати дискомфорт і підвищену температуру. Це період треба перетерпіти всім.
Проблема насправді полягає в тому, що західні санкції проти росії стали наслідком розумової неповносправності вищого військово-політичного керівництва росії, що взяло курс на війну та, фактично, економічну, соціальну, політичну само-утилізацію росії.
Насправді мудрий дракон усвідомлює незворотність санкцій, а тому також проводить відповідну обережну політику дистанціювання від невиліковно-приреченого. Ще весною китайський енергетичний гігант Sinopec зупинив інвестиції у газохімічну галузь росії. Багато транспортних шляхів, які йшли територією росії, зараз не працюють. В інших секторах, зокрема фінансовому, також спостерігається певне “дистанціювання” від токсичної російської економіки.
3. “Ми проти гуманітарної кризи, натомість надсилаємо гуманітарну допомогу”
Китай справді надає допомогу Україні. Ще в березні в Україну було спрямовано три конвої гуманітарної допомоги КНР. Також допомога Пекіна здійснюється через Червоний Хрест.
4. “Захід повинен визнати принцип неділимості безпеки, що має стати основою нової архітектури безпеки в Європі та Євразії”.
Принцип „неділимості безпеки” — це ще один російський імперський наратив, який активно розроблявся в росії впродовж 2000-х років і мав на меті закріпити за цієї країною — всупереч волі низки її сусідів — безпекову сферу впливу росіян на них. Про це йшлося ще в 2009 році у російському проєкті “Договору про європейську безпеку” (представленому тодішнім президентом рф Д.Мєдвєдєвим), який так і лишився проєктом, бо жодна розумово-повносправна західна країна до подібних імперських, антидемократичних документів не поставилася серйозно.
Якщо відсторонитися від російського імперського словоблуддя “неділимості безпеки”, а поглянути на позиції, що можуть об’єднувати Китай і Україну у сфері міжнародних відносин, то Київ, загалом, поділяє принципи мирного співіснування між країнами, які відстоює Китай (територіальна цілісність і суверенітет країн і т.д.). Але проблема дієвості цих принципів завжди знаходиться під загрозою від росії, яка постійно порушує міжнародне право, підписані нею ж документи та взяті зобов’язання. Принципи мирного співіснування не працюватимуть до тих пір, поки діє злочинний і нелегітимний путінський режим.
5. “Треба відмовитися від менталітету Холодної війни, військових блоків і розподілу світу, встановити багатополюсну систему”
Це, загалом, ще один російський маніпулятивний наратив, який активно нав’язується кремлем усьому світові. До риторики Холодної війни, ультиматумів і погроз насправді першим повернувся путінський режим, який це використовував, як міжнародну ширму для прикриття своїх імперських намірів і наступу на європейський континент (ослаблення країн ЄС і НАТО, спроба контролю за Україною).
Світ насправді уже давно багатополюсний, і Китай відіграє в ньому важливу роль, як держава із потужною економікою та торгівлею.
Про перспективи
Ми усвідомлюємо, що Китай ситуацію з війною в Україні багато в чому дзеркалить на Тайвань, і мимоволі повторює російські наративи. Але в усіх країн своя відмінна ситуація, історія та особливості, тому до цього неможливо застосовувати, ніби шаблон, одні й ті ж наративи.
В українському фольклорі є така приказка: краще з мудрим втратити, ніж із дурнем знайти. Теперішній режим росії кинув власну країну та громадян у безодню, і це падіння, навряд чи можливо спинити, поки путін та його соратники знаходяться при владі. Випадкові партнерські відносини можуть бути вигідними в короткостроковій і середньостроковій перспективах, але з часом вони можуть обвалитися, особливо тоді, коли один партнер вирішить, наприклад, зійти з розуму. Стратегічна економічна співпраця Китаю з багатьма країнами заходу (ЄС, США, Канада) лише посилюватиметься і є значно важливішою за ситуативні союзи з домодерною країною-бензоколонкою, яка, схоже, усвідомлено обрала шлях на самоізоляції та втечі від ХХІ сторіччя у своє далеке і дикунське минуле.
Головне управління розвідки Міністерства оборони України