Яке воно - життя під час війни? Ми намагаємося розкрити цю тему крізь історії людей, які евакуювалися, волонтерів, які залишаються у Слов’янську, та звичайних містян, які просто продовжують садити квіти біля свого під’їзду.
Але у Слов’янську також є люди, які продовжують працювати. Це не робітники комунальних підприємств, які зараз забезпечують життєдіяльність Слов’янська.
Так, у місті все ще залишаються чимало жителів, які намагаються робити те, що вміють найкраще. Однією з таких жительок є Дар’я, яка продовжує у Слов’янську працювати перукаркою.
Спершу можна подумати: а що такого важливого у професії перукаря? Та насправді ці люди під час війни допомагають іншим відчути себе трішки краще та підтримують моральний дух своїх клієнтів. Бо перукарство під час війни - це не тільки про гроші.
З міркувань безпеки ми не будемо називати справжнє ім’я нашої героїні та показувати її обличчя. Розповідь буде опублікована від першої особи.
“Попри загрози для Слов’янська та загострення ситуації навколо, я не захотіла виїжджати з міста. По-перше, у мене тут будинок, який немає на кого залишити, а по друге, домашні тварини - кішка і собака. Я не можу з ними вчинити так, як чинить з тваринами багато хто - кинути на голодну смерть.
Якщо чесно, я досі не вірю, що у Слов’янськ знову зайдуть ці, м’яко кажучи, нехороші люди. Я переконана, що тут буде спокійно. Так, бувають “прильоти”. Але в цілому я вірю тільки в краще і в перемогу наших захисників. Коли чутно вибухи поблизу, звісно, лякаюся. Але, на жаль, це вже не перша війна, яку мені довелося побачити. Тому мені не страшно. І паніки немає.
Я залишаюся працювати тут, бо вважаю, що таким чином можу хоч трохи підняти настрій людей, зробити їх трохи щасливішими, якось підбадьорити. Нехай і війна, але люди хочуть мати гарний вигляд й тут, і я можу з цим допомогти.
Зараз серед моїх клієнтів значно менше звичайних мирних громадян, ніж до “великої” війни. Основні клієнти - це українські військові, поліцейські. Але ж вони теж хочуть бути красивими. Тому я вважаю, що я на своєму місці. І нехай я не можу допомогти багатьом людям глобально, можливо моя місія саме в цьому. Звісно, за своїх клієнтів я дуже переживаю, адже всі вони зараз знаходяться не на курорті, так би мовити.
В принципі кількість клієнтів у мене не змінилася. Хіба що зараз відсоток жінок зменшився і їх місце більшістю зайняли чоловіки. Та й самих жінок у місті зараз значно менше, ніж чоловіків.
Під час повітряних тривог також продовжую працювати. Навіть коли самі військові приходять, то кажуть: “можете працювати та бути спокійною, бо це далеко гупає, це не поблизу”.
За час цієї війни ціни я не підвищувала. І хоча спеціальні акції чи знижки у мене не діють, самі військові часто питають, чому так дешево.
Окрім цього, моя робота зараз дуже допомагає мені відволіктися від усіх непотрібних думок. Для мене робота - це великий порятунок. Останнім часом проблемою є те, що часто вимикається світло. Бо хлопці дуже засмучуються, коли дізнаються, що не можуть привести себе до ладу. А чекати довго вони не можуть, та й не факт, що зможуть приїхати до мене наступного дня.
Я взагалі не згодна з твердженням, що слідкувати за зовнішністю під час війни - не на часі. Навіть багато хто з клієнтів приходять і кажуть: “Якщо помирати, то гарними”. Хто наскільки звик за своєю зовнішністю доглядати - це особиста справа кожного.
Що стосується майбутнього, то після перемоги я теж буду продовжувати працювати, робити своїх клієнтів гарними. Я люблю свою роботу, навіть кайфую від неї. Мені не важливо, приходять до мене постійні клієнти чи нові. Мені важливо, щоб всі вони були задоволені результатом”.
Про те, як війна змінила життя інших слов’янців, читайте у наших наступних матеріалах.
Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)
Слідкуйте за нами в Instagram
Та телеграм: https://t.me/news6262