"Окупанти замінували могилу першого нашого загиблого у АТО односельця", - як і від чого мусила тікати з рідного дому Олена - жителька Великої Олександрівки, - ФОТО, ВІДЕО



Олена, жителька селища міського типу Велика Олександрівка Бериславського району на Херсонщині, опікувалась, як кажуть місцеві "домом пристарілих" (Будинок постійного та тимчасового проживання - ред.). Вона - директорка цього закладу. Та попри те, що бойові дії на її малій батьківщині почалися з 10 березня, ще до 27 квітня жінка разом з родиною мешкала у Великій Олександрівці. 

"О пів на дев'яту ранку 10 березня до нас заїхала російська гвардія, - розповідає Олена кореспонденту сайту 0564.ua, - відразу, здавалося, що стріляють десь далеко, ми слухали, спостерігали. Але вже десь з середини березня ситуація почала стрімко змінюватись. Перший "приліт" був на ринок, і ринок згорів. Певний час стрілянина знову чулась десь за межами села, а вже десь з середини квітня почали гатити по цивільним об'єктам, мирному населенюю. Тоді вже почалися руйнування, були поранені місцеві мешканці, у лікарні лежало 19 поранених". 

Однак причиною виїзду Олени з рідного селища стала небезпека, яка нависла над її сином. Хлопець працював на місцевому газорозподільному об'єкті. Аби дістатися до роботи, щодня доводилось проходити повз блокпост окупантів. Кілька днів його не чіпали, та одного разу затримали, відібравши особистий і робочий телефони. Півтори години його допитували у поліції. Жінка не знає деталей того, що відбувалося з її сином під час затримання, однак каже, що додому він повернувся дуже пригнічений, промовивши: "Мамо, збираємось. Ми тепер поїдемо".

Виїжджал ми своїм транспортом. Для нас це було складне завдання, для виїзду необхідно було знайти супровід, і допомогли нас у цьому тоді місцеві таксисти. 

Родина Олени (вона, її батьки, чоловік, син) вибирались з селиша власним транспортом (двома автомобілями), запропонувавши допомогу у евакуації і односельцям. Жінка не приховує, що для того, аби виїхати з небезпечної території оркам довелося платити долари. Два дні людей не пропускали через блокпост, доки вони не погодилися заплатити окупантам. Оплата у доларах за кожен автомобіль - на той час була обов'язкова умова для того, аби людей випустили на підконтрольну Україні територію.

При перетині блокпостів перевірялись телефони. На той час така перевірка стосувалась, переважно, молодих хлопців. Оскільки ж Олена вибиралась автомобілем, у салоні якого знаходилося декілька молодих людей (її син та інші хлопці), довелося очікувати завершення такої перевірки. оскір телефонів, окупанти обшукували автомобілі. У одного з хлопців вилучили телефон через відео про Порошенка.

"Це відео було ще 19 року, та вони заявили, що це компромат. Ситуація ставала загрозливою, ми думали, що вже не виїдемо. Але потім підійшов "старший" і наказав нас відпускати", - пригадує Олена.

Так ми вибралися колоною з 11 машин.

Ми приїхали до Кривого Рогу. Однак нам відомо було про цю базу відпочинку, де вже знаходились наші односельці. Вони нам повідомили контакти керівництва і адресу, ми зателефонували Оксані (керуюча), вона повідомила, що місця є, можете приїжджати. Відтоді ми знаходимося на цій туристичній базі. 

Олена щодня контактує з односельцями, які залишилися вдома, адже так само у Великій Олександрівці залишилися її підопічні - 13 нерухомих людей, які потребують стороннього догляду. Наразі евакуювати їх немає змоги. Їм і досі готують їжу, за ними доглядають - сестра-господиня, няня, кухарі. Попри звернення Олени до посадовців, більшість з яких самі вже давно покинули окуповану територію,  вивезти людей на підконтрольну Україні територію не вдається. Нас збентежила історія наймолодшого з підопічних будинку - Юрія, 1970 року народження, який не має ніг та до початку широкомасштабного вторгнення російських загарбників очікував протезування. Саме 24 лютого у закладі очікували на протези, які були виготовлені за індивідуальним замовленням і мали надійти спеціально для Юрія. Чоловік мріяв, як, нарешті, зведеться на ноги і зможе пересуватися. Та ці плани так і не реалізувались, бо 24 лютого уся країна здригнулася від ракетних обстрілів, просування ворожої навали і усвідомлення масштабів лиха. Тож так і не вдалося з'ясувати, де опинилися протези, які вже мали бути готові. Неймовірно важко уявити і стан чоловіка, який мріяв, як невдовзі ходитиме.

Вже на момент виїзду родини Олени з Великої Олександрівки у селищі і на прилеглих територіях російські загарбники накоїли біди: згоріли два ліси, знищено увесь адмінцентр селища - будівлі поліції, аптеки, селищної ради, житлові будинки, школа, частково зруйновані лікарні і дитячий садок.

Окрім цього, окупанти замінували могилу жителя селища Олександра Гаїцького - першого загиблого учасника АТО. До цієї могили приходять односельці, сюди навідуються побратими захисника України. Отож розрахунок окупантів, що ті, хто прийде на могилу для вшанування пам'яті героя, загинуть. Водночас буде знищена і сама могила.

За словами Олени, вони з родиною повернуться додому відразу, коли ЗСУ звільнять її селище від окупантів. "Якщо ж буде ХНР, я не повернуся", - каже жінка. - Ми - українці і хочемо жити в Україні".

Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів. 



AliExpress WW

lamoda ru

Banggood WW