Маріуполь на сторінках “Flaneur”: Тепер спогади можна гортати, - ФОТО

Опубліковано перший випуск журналу “Flaneur” про Маріуполь, створений ще до війни. Випуск журналу мав вийти в друк у лютому місяці цього року. Але початок війни змусив відкласти всі плани. Журнал вийшов лише зараз і лише онлайн. Проте тепер він набув особливого значення.

В цьому журналі – втілена мрія журналісток і випускниць Маріупольського державного університету - Еліни Прокопчук (редакторка) та Анастасії Логінової (більдредакторка). Вони працювали над його створенням вдвох протягом майже двох років. Еліна та Анастасія розповіли про ідею та процес створення видання “Flaneur” а також плани на майбутнє.

Перший випуск журналу складається із 118 сторінок, які, як зазначено, присвячені волелюбному, морському, чарівному Маріуполю та його жителям.  

“На обкладинці написано: "Тепер спогади можна гортати". Ми не думали, що це буде так символічно. А ще, подивіться, перед початком глави "Місто", є опис Маріуполя –.  Як влучно це виявилося! Волелюбний – це точно про Маріуполь. Точно про його людей. І точно про його захисників”, - звернула увагу Еліна.

Зараз, цей унікальний для кожного маріупольця журнал всі охочі можуть переглянути в електронному форматі.

А вже зовсім скоро, за підтримки міської ради його надрукують та будуть роздавати в центрах "ЯМаріуполь". Вилучені кошти підуть на допомогу маріупольцям.

“Пишаємось, що зробимо свій невеличкий вклад у волонтерський рух”, - додала Анастасія.

Назва та ідея журналу

“Flanuer” - з французької перекладається як «перехожий», який блукає вулицями задля насолоди та спостерігає за міським життям.

Ця назва найкраще відображає ідею цього видання. Авторки дуже любили фланувати Маріуполем і хотіли передати цю затишну атмосферу міста своїм читачам, навчити спостерігати та насолоджуватись моментом, шукати красу в деталях.  

“Війна показала, що справді, найцінніше, що в нас є – наші спогади та пам'ять про пережите. Це єдине, що неможливо вкрасти. Це єдине, що росія ніколи не зможе в нас відібрати. Ми маємо велику любов до Маріуполя, до власної країни, одне до одного, і все це росіяни ніколи не зможуть зрозуміти”, - поділилася роздумами Еліна.

Вони звернули увагу на історію та традиції, на які такий багатий Маріуполь. Творці журналу хотіли показати, як гармонійно у місті перетинається архітектура минулого з сучасною, як Маріуполь прогресивно розвивається у різних сферах.

Еліна та Анастасія прагнули розкрити для читачів більше нових історій та фактів про визначні та невідомі місця-магніти Маріуполя, захопити та зацікавити голосами минулого. Вони хотіли передати атмосферу узбережжя, заходів Сонця та символів міста, таких, як Вежа, замок на Гамперському спуску, нова площа Свободи та багато інших. Цими матеріалами авторки планували привернути увагу українців з інших регіонів до краси та унікальності міста Маріуполь.

“Ми щиро любили та любимо Маріуполь, ми щиро їм захоплюємося. Якщо раніше його красою, то зараз – стійкістю та героїзмом. Ми вважаємо, що Маріуполь був одним з найатмосферніших та найкрасивіших міст України”, - поділилася своїми почуттями до рідного міста Анастасія. 

Як все розпочиналося

Ідея створення журналу зародилась в маріупольській кав'ярні "Займемся кофе". Анастасія та Еліна переглядали різні видання, які знаходились у кафе та вирішили зробити власне.

Маріуполь у багатьох українців асоціювався з промисловістю та заводами, що заважало побачити його справжню красу та колорит. Тому дівчата вирішили започаткувати альтернативний випуск журналу про місто Марії.

Далі вони створили плакат, на якому розписали план дій та приклеїли на нього надихаючі листівки. Потім довго думали над назвою. “Було багато варіантів, але Flaneur одразу запав у душу, це слово уособлює все про, що ми пишемо”, - згадує Еліна.

Роботи було багато: читати краєзнавчі книги та дивитись сюжети про історію Маріуполя, гуляти вулицями міста та помічати нові деталі, робити художні фото та проводити зустрічі з майбутніми авторами журналу.

Журнал авторки вирішили написати в художньо-публіцистичному стилі. Труднощі виникали з пошуком авторів та фінансуванням. Видання журналу з якісним папером, великою кількістю сторінок та гарною обкладинкою мало б коштувати дуже дорого. Еліна та Анастасія знайшли вихід – це програма малих грантів з туризму від Міської ради, у якій вони взяли участь та виграли 100 000 грн. Кошти мали б покрити видання журналу для безкоштовного поширення серед населення у громадських просторах, туристичних центрах, бібліотеках, кав’ярнях та інших закладах.

Але у зв’язку з початком війни вчасно випустити тираж не вдалося. Тому зараз Міська рада вдруге запропонувала підтримати цю ініціативу та виділити кошти на друк. 

Архів спогадів про Маріуполь: що містить перший випуск журналу

Журнал поділено на кілька розділів, перший з яких має назву «Місто». В цій главі автори розповідають про архітектуру, цікаві місця та пам’ятки Маріуполя. До цього випуску увійшло багато улюблених місць маріупольців: Гамперський спуск з бруківкою для прогулянок, Вежа з міськими історіями та легендами, синагога, де серед руїн грали класику та багато затишних стежок і будинків.

Наступний розділ під назвою «Люди» присвятили креативним та талановитим маріупольцям. Один з героїв публікацій – хлопець, який подорожував велосипедом всією Європою та Азією, інший - учасник гурту KAZKA, який родом з селища Сартана. Дівчата спілкувалися з видатними жителями міста та записували їхні секрети. Серед них - виготовлення «живих» прикрасвід Wood Cyb, створення унікальних маріупольських сувенірів – тетраподів від Марини Черепченко та вміння закохувати у місто за допомогою фото від Євгена Сосновського.

Розділ «Смаки» - це про традиційні маріупольські рецепти та затишні кав'ярні, яких так багато було в нашому місті. Еліна та Анастасія навіть завітали у гості до гречанки Афіни Хаджинової, щоб послухати історію її родини, греків Приазов'я та скуштувати неповторного смаку власноруч приготовленого господинею, шумушу. “Це розділ не про їжу, а про смак. «Смак» Маріуполя”, - відзначила Еліна .

“Зараз це скоріше, архів спогадів. Ми можемо поринути у нього, і знову гуляти мирним містом, бачити знайомі кав'ярні, гуляти рідними стежками. Якщо чесно, після трагедії, яку пережив Маріуполь, гортати його дуже боляче. Це як бачити фото доброго друга, і знати, що вже ніколи не побачиш його. Принаймні таким, яким він був, таким, яким ми його любили. Тепер в нас залишився лише журнал, можна відкрити його і згадати, якими щасливими ми були”, - розповідає Еліна.

Про команду творців

У мирні часи Анастасія та Еліна багато подорожували Україною, світом, рідним Маріуполем. ”Ми завжди вважали, що найцінніше – це спогади – їх неможливо відібрати. "Колекціонуй враження, а не речі" – саме цими рядками ми закінчуємо журнал”, – розповіла Анастасія.

Це історії про відчуття, враження, емоції, які можна відчути у кожному місці. «Мені хотілося, щоб вони були трохи казковими, щоб їх читали поступово, поверталися до улюблених місць, згадували свої враження, мріяли… Це журнал не одного дня, його можна поставити на поличку та перечитувати як книгу», - ділиться натхненням Еліна.

Разом з редакторками над виданням працювала велика команда талановитих людей. З них - маріупольська поетеса Оксана Стоміна, графічна дизайнерка Карина Кравченко, викладачка та письменниця Катерина Карабєн-Фортун, комунікаційниця та акторка Марія Кутнякова, відеограф Микита Нагнібеда, фотограф Євген Сосновський, і ще багато талановитих авторів та фотографів.

“Зібрати людей було дійсно важко, адже ми хотіли відшукати тих, хто бачить та відчуває так само, як і ми, тих, хто пише у схожому стилі та вміє помічати красу в буденних речах. Ми вдячні кожному, хто долучився та зробив цей випуск особливим”, - згадує Анастасія.

Плани на майбутні випуски

До війни авторки планували створити колекцію журналів про подорожі різними містами України.

“Якщо у нас буде можливість продовжувати видавати «Flaneur», то ми б хотіли писати саме про Україну. Про наші вражаючі херсонські каньйони. Про космічні рожеві озера. Про єдину в Європі пустелю – Олешківські піски, про Асканію-Нову, про Скадовськ. Про Крим. Бо це все Україна. Прекрасна і незалежна”, поділилися планами авторки.

Зараз, як і всі маріупольці, при згадці про рідне місто, Анастасія та Еліна відчувають біль та ненависть до всіх, хто причетний до знищення міста. Але вони також відчувають і гордість за героїчну оборону наших захисників.

“За те, що Маріуполь – незламний. Віримо, що скоро Маріуполь буде українським. Таким, як на сторінках нашого журналу. Гарним та квітучим”, розповіла Анастасія.

“Ми бажаємо всім нам миру та перемоги. Ми сповідаємося, що всі разом зможемо повернутися у Маріуполь”, - каже про рідний Маріуполь Еліна.

Завантажити онлайн-версію видання “Flaneur” про Маріуполь можна за посиланням:

https://drive.google.com/drive/folders/1rcqZBgfoK59S3ZYxUl-j4P-2tsyE--t7

Або через Інстаграм сторінку: https://instagram.com/flaneur_ua?igshid=YmMyMTA2M2Y=