У церкві облаштували склад боєприпасів та штаб, звідти й стріляли по Чернігову: подробиці російської окупації Лукашівки

Селище Лукашівка поблизу Чернігова знаходилась в окупації майже з перших днів широкомасштабного наступу армії росії на Україну. Кілька сотень людей потерпали від постійного пресингу тувинських солдат, які встановлювали свої дикі правила, виганяли людей з хат, займали їхні подвір‘я, крали людей.

Про це на своїй сторінці у Facebook розповідає оперативне командування «Північ».

«Одного дня вони прийшли до моїх сусідів, молодої пари, які не так давно хату купили поряд зі мною. Йому десь за тридцять, їй десь так, дитинка, синочок, в третій клас ходить. Я не знаю, що їм не сподобалося, та вони Сашка забрали під зброєю до свого лігва. Дружина його до останнього дня ходила, намагалася дізнатися, що із ним. А вони посміхалися і знущалися із неї: «Скоро прийдет». Так його й досі немає, може й неживий вже», - згадує страшні дні місцева жителька Антоніна.

70-річна жінка каже, що кілька разів за час окупації були свідками, як росіяни самі по собі гатили артилерією, наражаючи на небезпеку селян. Її односельчанка Галина додає - врятував їх сигнал.

«Вони захопили мою хату, а ми сиділи в підвалі поруч. І от, одного дня, стріляли так сильно, що ми вже й з життям прощалися. Один з них вибіг на вулицю та пульнув «червону» сигнальну ракету. І все стихло одразу! Я його почала бити, кажу, це ж ви, сволота, самі по собі стріляли! Зв’язку ж у них між собою не було», - розповіла Галина.

Окрім того, що жили російські солдати в хатах, склад боєприпасів та штаб влаштували собі… в місцевій церкві. Звідти й цілили по Чернігову та іншим точкам. Місцеві запевняють - чекали Збройні Сили України та молилися за швидше звільнення від російської окупації.

«Я живу поруч із церквою, як раз. Надвечір перед тим, як нас звільнили на Теплого Олексія, я підішла до вікна, глянула на хрест на куполі і кажу: святая церква! Спаси нас і звільни від ворогів! І, уявляєте, наступного дня точно їх розбили! Як раз на велике свято!» - поділилася Антоніна спогадами про день звільнення.

Нині Лукашівська церква є місцевим оберігом та визначними місцем. І, попри те, що постражав один купол та оздоблення всередині, лукашівці не переймаються, а говорять: «Відбудуємо! Ще кращу зробимо, захисницю нашу! Земля ж під нею свята, а цегла - то вже другорядне».

*  *  *

Приєднуйтесь у Viber та Telegram до спільноти "Чернігівський Фонтан", де тільки найактульніші новини та історії нашого міста.