"З кульовим пораненням пішки дійшла до лікарні": поблизу Тернополя живе переселенка з Бучі, яка втратила чоловіка

Російські окупанти зламали стільки людських доль і забрали стільки життів в Україні. Ті, кому вдалося вижити і втекти із пекла окупації, розповідають жахливі речі. Так, майже місяць на Тернопільщині живе Галина Товкач – переселенка із Бучі. Жінка виїжджала з окупованого рідного міста під обстрілами, втратила чоловіка та з кульовим пораненням пішки дійшла до лікарні.

Про це вона розповіла "Суспільному".
Галина Товкач каже, що як тільки одужає після поранення – повернеться додому у Бучу, де прожила 35 років разом із своїм чоловіком.
Зараз жінка мешкає у селищі Великі Бірки, щщо поблизу Тернополя, у будинку матері. Каже, коли на місто напали, спочатку вони з чоловіком не хотіли їхати. Виїжджати вирішили 5 березня.

"Я їхала за кермом. Стояли два БТРи і вони почали обстрілювати. Наша машина була друга, сусідська їхала першою. Це все відбулося достатньо швидко, 2-3 хвилини і все закінчено. Виходить, їх розстріляли першими і зразу ми за ними. Люди звернули машину вбік і я своєю за ними з'їхала вбік. Перше, що я побачила, що в них відкрилися задні двері, не знаю причини, чи вибилися ті двері і ноги туди висунулися. Я не знаю, чого, напевно мозок працює тоді незалежно, я зрозуміла, що вони вже розстріляні. Тут же дивлюся – летить куля, мені влучило в праве плече, відкинуло руку, мені чогось здалося, що вона в мене відірвалася, було дуже боляче, я закричала. А тоді штовхнула чоловіка і кричу: "вискакуй з машини". Ну я зрозуміла, що вже все. Дивлюся, а він вже не реагує ні на що. Він похилився просто на скло. Я відкрила двері, зігнулася, щоб двері прикрили, і оббігла машину”, – розповідає Галина.



Галина розповіла, що окрім неї вижила також матір її невістки, яка сиділа на задньому сидінні.

"Нас врятувало те, що стояла велика бетонна загорода, був чийсь приватний будинок, і ми за цю загороду присіли, трохи віддихалися і перша машина загорілася. Ну і кров ішла, ми боялися йти, але кажу, встаємо і йдемо в лікарню. Правда, ми самі дійшли і нам надали першу допомогу", – каже Галина.

Жіка розповіла, що дуже хоче повернутись додому і відбудувати усе, що знищили окупанти. Дивом у Бучі залишився живим її собака.