Млинівчанин Віталій Тарасюк розповів, як колись давали раду "збиточникам", які все норовили витягти воза на зупинку, перевернути туалет, поламати ворота:
" У кількох громадах на Рівненщині у ніч на 14 січня цього року місцевіперебиранцізакинули на зупинки громадського транспорту кінські підводи - інформація про це з’явлилася у соцмережах. На жаль, такі начебто ритуальні бешкети жодного стосунку не мають до народних традицій – все частіше вони набирають статусу хуліганських вчинків, адже від таких, прости, Господи, традицій найчастіше страждають літні люди, які не можуть протидіяти молодіжній навалі, тим паче - не мають часу і бажання згодом строчити заяви на них у поліцію..
Можливо, колись відповідні фахівці зроблять поглиблений аналіз збитків на Маланки. В такому разі було б цікаво дізнатися, в якому стані оті прихильники «народних традицій» чинили безлад. Веду до того, що не кожен на тверезу голову візьметься витягувати воза на зупинку громадського транспорту. Тут потрібна не тільки п’яна голова, а ще і в достатня кількість дурості і примітивності. Вважаю, що не зайвим було б щороку ввечері 13 січні в селах влаштовувати контрзаходи проти свавілля так званих сілських «фантазерів», які подекуди суттєво зловживають такими розвагами. Можливо, навіть вдатися до таких виховних заходів, як кілька десятків років тому в одному з сіл Млинівщини вчинили хлопці-молодці…міліціонери.
Ватага підпилих «традиційників» із п’яними викриками і галасом шнуркувала центральною вулицею села в надії знайти об’єкт для збитка. Якраз на ту пору селом проїжджав УАЗ-469. Звісно, що веселі хлоп’ята вирішили «прикольнутися»: стали посеред проїжджої частини і не дали змоги автомобілю рухатися далі. Ну не буде ж водій давити п’яненьких щедрувальників-розважальників! Коли автівка зупинилася, один із перебранців відчинив дверцята і чомусь взявся витягувати з-за керма водія. Лише за кілька миттєвостей затуманений алкоголем молодий чоловік зрозумів, що кермом – міліціонер.. а поряд з ним – ще один правоохоронець.
Однак це не подіяло на чоловіка і він далі намагався витягнути з кабіни водія. Втім, шофер сам вийшов з автівки , а за ним – і його напарник.
Не буду описувати процедуру виховання нетверезої юрби: водій і пасажир навіть не зривали з облич забійників причандалля, яке в таких випадках натягують, а виховні заходи з «аматорами оригінального жанру» проводили на різних частинах тіл з допомогою рук і частково – ніг.
За кілька хвилин виховний процес було завершено. І хоч він відбувся не за методикою Сухомлинського, але ефект мав небувалий: відтоді впродовж майже трьох десятиріч селі жодна душа збитків не скоїла.
На жаль, одного з тих «виховників» уже немає на білому світі, але мешканці села його пам’ятають і щиро завдячують за науку місцевим бовдурам"…