Куди поділися колядники з вулиць Маріуполя. Розповідають маріупольські фахівці

Скільки колядників постукали цього року на Різдво у ваші двері? Один, два чи може взагалі нуль? Задумувалися, чому ще 10 років тому набагато частіше можна було почути спів дітей з 6 на 7 січня? 0629 розбиралися, у чому ж причина зменшення кількості колядників, щедрувальників та засівальників на вулицях Маріуполя.

Мешканка Маріуполя Анна розповідає, що у 90-х вони з сестрою ходили колядувати по сусідах.

Ми тоді були підлітками, вивчили колядки і пішли співати їх сусідам з навколишніх будинків. Вони до цього ставилися нормально, завжди пускали, пригощали. Так само і наш двоюрідний брат на Старий Новий Рік ходив засівати. Але з часом люди стали більш закритими і почали наперед домовлятися між своїми, щоб до них прийшли заколядувати діти їх родичів чи друзів", - згадує пані Анна.

У 2014 році до жінки прийшли додому її дорослі знайомі з цілим вертепом. Кожен грав свою роль, а пісні співали усі разом. До того пані Анна ніколи не бачила такого на власні очі і була під сильним враженням від дійства.

Мене так розчулила колядка "Добрий вечір тобі, пане господарю", яку вони виконали багатоголоссям, що я навіть розплакалася від захвату. Це традиції, які потрібно берегти і передавати з покоління в покоління", - вважає маріупольчанка.

Її сестра Альона пригадує, що 10 років тому до неї в квартиру у багатоповерхівці на 23-му мікрорайоні могли за вечір постукати більше 5 колядників, яких вона не знала, а от цього року не прийшов ніхто.

Пані Анна погоджується з сестрою, що колядників стає все менше. "Останні років 8 я не пригадую, щоб до нас у будинок в приватному секторі стукали колядники. Можливо, через те, що в нас війна і дітей не відпускають, можливо, дітям вже й самим таке не цікаво", - роздумує жінка.

23-річна маріупольчанка Світлана розповідає, що 10 років тому ходила колядувати з подругою, а бабуся їх "стерегла", бо вже тоді боялися дітей відпускати самих. Цього року у їх квартиру з чоловіком діти на Різдво не прийшли.

0629 поговорили з культурологами, щоб з'ясувати, куди ж поділися колядники з маріупольських вулиць.

Культуролог Ірина Костюченко, предки якої жили в Маріуполі, говорить, що цьому явищу є багато пояснень:

• зниження рівня релігійності в суспільстві;
• підвищення життєвого рівня (навіщо дитині ті цукерки, якщо вони є вдома);
• небажання виглядати "некруто" (багато українців зараз сприймають колядування ледь не як жебракування, а підлітки вважають це "дитячою забавкою");
• звуження кола реальних знайомих і страх ходити до незнайомців;
• віруси.

Пані Ірина розповідає, що вже два роки поспіль до неї в київську квартиру не приходять колядники.

Минулого року вперше за 21 рік, відколи я мешкаю в цьому будинку, до нас не прийшли ні колядувати, ні щедрувати. Можливо, це пов'язано з ковідом та карантином, можливо, з новим кодом на дверях. Цього року ситуація повторилася", - говорить з сумом жінка.

Багато різних факторів у зменшенні кількості колядників вбачає і доцент кафедри культурології МДУ, заслужений працівник культури України Юзеф Нікольченко.

Все починається з родини. Якщо дитині починають прививати ці речі у дошкільному віці, то вона буде знати, хто такий Ісус Христос, чому його народження супроводжується такою обрядовістю. Другим етапом є школа. Хоч у класах є діти з сімей різних конфесій, проте школа має розказувати у тому числі й про християнські традиції, які у них свята, обряди. Тим паче, що у Маріуполі переважна більшість - це християни східного обряду, тобто православні. Проте, якщо нівелюються ці питання в родині, то школа не зможе це прищепити", - пояснює Юзеф Мойсейович.

Чоловік наводить приклад, як до нього цього року прийшов на Різдво сусідський хлопчик, заспівав простеньку колядку, а коли його запитали: "А хто ж сьогодні народився?", то п'ятикласник не зміг відповісти.

У той же вечір пану Юзефу зателефонувала його племінниця з Рівненщини та розповіла, що їх місто "гуде" колядниками, які цілими юрбами і колядують, і вертепують.

Я знаю, що в окремих селах на Рівненщині виходять колядувати всім селом", - говорить Юзеф Мойсейович і пояснює, чому так, - традиції там набагато міцніші і вкоріненіші, бо суспільство там однорідне". 

Формування маріупольського соціуму відбувалося абсолютно інакше, ніж на Західній Україні.

Там міста формувалися з боку села, тому в них перетікала вся традиційна українська народна християнська культура. Маріуполь же формувався за іншим принципом. По-перше, тут було дуже мало сіл, які були б однорідно пов'язані з традиційною православною культурою. По-друге, соціум Маріуполя у післявоєнні роки утворився з переселенців, які були з різних міст і несли з собою кожен своє. А народна традиційна культура - це село, сільська традиція, сільська громада. На жаль, село зараз обезлюднює і це велика проблема", - з сумом констатує факт культуролог.

Юзеф Мойсейович пояснює, що система життя у містах дуже відрізняється від сільської. "Тут різні конфесії, культурні та духовні вподобання. У містах традиції, народна творчість і навіть свята є набагато спрощенішими, ніж у сільській місцевості. Зберігати традиційну культуру у містах дуже складно через урбанізацію суспільства", - говорить чоловік.

З кожним роком колядників меншає, бо трошки змінюється менталітет. Ми втягуємося в час, коли духовність нівелюється, перекривається матеріальними благами. Меркантилізм стає на перше місце, і це біда", - говорить викладач МДУ.

Проте прогнози Юзеф Мойсейович дає оптимістичні.

Я не думаю, що далі буде тільки гіршати. Департамент культури Маріупольської міськради організовує заходи, спрямовані на збереження традицій, ми в університеті викладаємо це в спеціальних курсах для студентів, у школах учням розповідають про народну культуру та традиції. Але починати треба з родини, і чим більше ЗМІ будуть писати та показувати традиційну українську культуру, тим більше шансів, що виховання в сім'ї теж буде на це направлено. Якщо ми згадаємо, хто ми є і якого ми роду, то все стане на свої місця", - підсумовує культуролог.

Фото з мережі Інтернет.

Читайте також: Кто они, украинские политзаключенные. От 60-ых до сегодняшнего дня, - ФОТО